Кадмій Cd

У медичних цілях сульфат кадмію використовують при проведенні досліджень згортання крові. 

Кадмій належить до токсичних мікроелементів, будучи одним з основних полютантів довкілля. Фізіологічна роль кадмію вивчена недостатньо. Кадмій виявляється у складі так званого "металотіонеїну" – білка, для якого характерний високий вміст сульфгідрильних груп і важких металів. Функція тіонеїну полягає і зв`язуванні і транспортуванні важких металів і їх детоксикації. In vitro кадмій активує декілька цинкзалежних ферментів: триптофан оксигеназу, ДАЛК-дегідратазу, карбоксипептидазу. Проте ферментів, які б активувалися лише кадмієм, не виявлено. 

Харчовими джерелами кадмію є морепродукти, (особливо мідії і устриці), злаки (зернові) і листові овочі. У тонкому кишечнику адсорбується менше 5 % кадмію, що потрапив з їжею. На всмоктування кадмію істотно впливає наявність інших біоелементів і харчових речовин, таких, як Ca, Zn, Cu, харчові волокна. 

Кадмій, що потрапляє в організм із вдихуваним повітрям, засвоюється значно краще (10-50 %). Кадмій виводиться з організму переважно через кишечник. Середньодобова швидкість виведення цього елемента дуже незначна і становить, за деякими даними, не більше 0,01 % від загальної кількості кадмію, що міститься в організмі. Естроген підсилює виведення кадмію, що може бути пов'язане з активізацією обміну міді. 

Добова потреба - 1-5 мкг. 

Токсична доза для людини - 3-330 мг. 

Летальна доза для людини - 1,5-9 г. 

В організмі людини кадмій акумулюється в основному в нирках, печінці і дванадцятипалій кишці. З віком вміст кадмію в організмі збільшується, особливо у чоловіків. Середня концентрація кадмію у чоловіків і жінок становить відповідно у нирках 44 і 29 мкг/г, у печінці – 4,2 і 3,4 мкг/г. Вміст кадмію у ребрах становить 0,4-0,5 мкг/г. 

Біологічно допустимий рівень кадмію у волоссі – 2 мкг/г. Специфічним індикатором кадміозу є вміст ß2-мікроглобуліну в сечі, а також концентрація кадмію у цілісній крові і волоссі. Непрямими індикаторами інтоксикації кадмієм є вміст ретинолзв`язуючого білка імуноглобулінів і ß2-макроглобуліну в сечі, а також виділення Ca, Zn, Cu, P із сечею. Кількість дітей із підвищеним вмістом кадмію у волоссі значно вища, ніж дорослих. 

Дефіцитні стани Причини: 

 недостатнє надходження. 

Прояви: 

 спостерігається уповільнення росту (при експериментальному дефіциті кадмію у лабораторних тварин). 

Стани, що супроводжуються надлишком Причини: 

 надлишкове надходження (напр., із тютюновим димом, при виробничому контакті); 

 дефіцит цинку, селену, міді, кальцію, заліза. 

Прояви: 

 простатопатія; 

 кардіопатія, гіпертонія; 

 емфізема легенів; 

 остеопороз, деформація скелета; 

 нефропатія; 

 анемія; 

 розвиток дефіциту цинку, селену, міді, заліза, кальцію. 

Джерела інформації на сторінці Таблиця мікроелементів важливих для людини.