Алюміній Al

Алюміній входить до складу великої кількості біомолекул, утворюючи міцні зв'язки з атомами кисню або азоту. Алюміній є постійною складовою частиною клітин, де переважно знаходиться у вигляді Al3+.

Його наявність у тому або іншому вигляді виявлена практично в усіх органах людини. Алюміній відіграє в організмі важливу фізіологічну роль – він бере участь в утворенні фосфатних і білкових комплексів; процесах регенерації кісткової, сполучної і епітеліальної тканини; надає залежно від концентрації гальмівну або активуючу дію на травні ферменти; здатний впливати на функцію прищитоподібних залоз. Алюміній у невеликих кількостях необхідний для організму і особливо для кісткової тканини, у разі ж його надлишку цей метал може становити серйозну небезпеку для здоров'я. У цілому алюміній відносять до токсичних (імунотоксичних) елементів.

Джерела 

В організм людини щодоби потрапляє від 5 до 50 міліграм алюмінію залежно від регіону проживання. 

Рослинні продукти містять у 50-100 разів більше алюмінію, ніж продукти тваринного походження. 

Джерелами алюмінію для людини є запилене повітря, дезодоранти, питна вода, де його вміст становить 2-4 мг/л, їжа, лікарські речовини (головним чином антациди), паперові рушники.

 Відомо, що при гарячій обробці харчових продуктів або випічці хліба, за рахунок використання алюмінієвого посуду відбувається забруднення їжі цим металом. 

При шлунково-кишковому тракті людини всмоктується 2-4 % алюмінію, причому краще засвоюються розчинні солі, такі, як AlCl3. Алюміній потрапляє в організм і через легені, що при високих показниках забруднення повітря сполуками алюмінію може призводити до фіброзу легень. 

Добова потреба – даних немає. 

Токсична доза для людини: - 5 г. 

Летальна доза для людини - дані відсутні. 

Дефіцитні стани 

Причини:

  недостатнє надходження. 

Прояви: 

дані про можливі патогенні ефекти дефіциту алюмінію у людини відсутні. 

Стани, що супроводжуються надлишком 

Причини: 

 надлишкове надходження в умовах підвищеного вмісту алюмінію, його оксидів і солей у їжі, питній воді, повітрі;

  надходження з лікарськими препаратами, дезодорантами; 

 хронічна ниркова недостатність. 

Прояви: 

 енцефалопатії, порушення функції ЦНС (погіршення пам'яті, труднощі у навчанні, нервозність, схильність до депресії); 

 розвиток нейродегенеративних захворювань (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона); енцефалопатії; 

 порушення фосфорно-кальцієвого обміну, гіперпаратиреоїдизм, схильність до розвитку остеопорозу, до патологічних переломів, до остеохондрозу, рахіту, остеопатій та інших захворювань опорно-рухового апарату; 

 розвиток фіброзних ущільнень у м’яких тканинах; 

 розвиток алюмінозу ("алюмінієві легені"), з характерними патологічними змінами в легеневій тканині, сухим або вологим кашлем, болями у всьому тілі, втратою апетиту, схудненням, блювотою, інколи розладом травлення, болями в шлунку, змінами складу крові (лімфоцитоз, еозинопенія); 

 зниження активності окремих ферментів; 

 запори; 

 порушення функції нирок (нефропатії, збільшення ризику сечокам’яної хвороби); 

 зниження абсорбції заліза; 

 зниження вмісту еритроцитів і гемоглобіну в крові; 

 мікроцитарна анемія (яка може розвиватися у хворих після гемодіалізу); 

 пригнічення функцій Т- і В-клітин, макрофагів; 

 загострення аутоімунних захворювань; 

 порушення обміну фосфору, магнію, цинку, міді; 

 вітамін D – резистентна остеомаляція. 

Джерела інформації на сторінці Таблиця мікроелементів важливих для людини.