Барій Ва

У медицині використовується здатність сульфату барію поглинати рентгенівські промені, його використовують як контрастну речовину при рентгенологічних дослідженнях шлунково-кишкового тракту. 

Встановлено, що при ішемічній хворобі серця, хронічній коронарній недостатності, захворюваннях органів травлення вміст барію у тканинах знижується. Навіть у незначних концентраціях барій має виражений вплив на гладкі м’язи.

Всмоктуваність розчинних солей барію в шлунковокишковому тракті становить близько 10 %, інколи цей показник доходить до 30 %. У дихальних шляхах резорбція досягає 60-80 %. 

Добова потреба - 0,3-1 мг. 

Токсична доза для людини - 200 мг. 

Летальна доза для людини - 3,7 г. 

Вміст барію у плазмі крові змінюється паралельно змінам концентрації кальцію. У незначних кількостях барій знаходиться в усіх органах і тканинах, проте його найбільше у головному мозку, м’язах, селезінці і кришталику ока. Близько 90 % всього барію, що міститься в організмі, концентрується в кістках і зубах. Дефіцитні стани Дані відсутні. 

Стани, що супроводжуються надлишком 

Причини:  надлишкове надходження. 

Прояви: при гострому отруєнні: 

 печія у роті і стравоході, рясне слиновиділення, нудота, блювання, коліки, діарея;

  запаморочення, шум у вухах, розлади координації рухів і мозкової діяльності;

  блідість шкірних покривів, рясний холодний піт; 

 слабкість пульсу, брадикардія, екстрасистолія; 

при хронічному отруєнні:  пневмоконіоз (баритоз). 

Джерела інформації на сторінці Таблиця мікроелементів важливих для людини.