Таблиця мікроелементів важливих для людини.

 

Таблиця мікроелементів

важливих для людини.

Нт- Не токсичний, Дв- Дані відсутні
Мікро    Добова    Токсична Летальна

елемент  норма         доза       доза

1. Кальцій Са 800-1500 мг.   Нт      Дв

2. Залізо Fe      10-20 мг 200 мг 7-35 г

3. Магній Mg 200-400 мг. Нт       Дв

4. Калій К 2000-2500 мг.  6 гр.  14 гр.

5. Цинк Zn     10–15 мг. 600 мг.    Дв

6. Мідь Cu        2-3 мг. 250 мг.  Дв

7. Марганець Mn 2,5-5 мг. 40 мг. Дв

8. Селен Se    20-100 мкг.   5 мг. Дв

9. Фтор F    0,01 - 4 мг. 0,7-10 мг. Дв

10. Фосфор Р     1,3 г.   Нт      60мг Р4

11. Натрій Na     4-7 г. Нт      8,2 г/кг.

12. Хлор Cl          2.3 г   Дв            Дв

13. Молібден Mo 75-250 мкг.5 мг.50мг

14. Йод I  110-250 мкг. 1100 мкг.   Дв

15. Сірка S            Дв      Дв            Дв

16. Кобальт Co 20-50 мкг. 500 мг. Дв

17. Кремній Si 50-100 мкг. 500 мг.Дв

18. Срібло Ag 1-80 мкг 60 мг.1,3–6,2г.

19. Алюміній Al     Дв       5 г.        Дв

20. Миш'як As 50-100мкг. 5мг. 50 мг.

21. Бор B         1-2 мг.    4 г.          15 г.

22. Барій Ва     0,3-1 мг. 200 мг.   3,7 г.

23. Берилій Ве 10-20 мкг.   Дв        Дв

24. Вісмут Ві     5-20 мкг    Дв        Дв

25. Кадмій Cd 1-5 мкг.        3 мг. 1,5-9г.

26. Хром Cr  50-200 мкг  200 мг. 3,0 г

27. Нікель Ni 100-200 мкг.  50 мг.  Дв

28. Свинець Pb 10-20 мкг.  1 мг.  10 г.

29. Стронцій Sr 0,8 - 3 мг.     Нт      Дв

30. Ванадій V     Дв      0,25 мг.  2-4 мг.

31. Цезій Cs        Дв               Дв          Дв

32. Золото Au       Дв               Нт         Дв

Детально про дію кожного мікроелемента на людину для лікарів і кому цікаво в посиланні в назві мікроелемента.

Основні правила прийому вітамінів та мінералів

Вітаміни та мінерали життєво необхідні для здоров'я людини. Не завжди ми

можемо отримати їх з повсякденного раціону харчування, тому світові вчені рекомендують заповнювати нестачу нутрієнтів за допомогою спеціальних добавок. Такі препарати можуть бути багатокомпонентними або мультикомплексними, в цьому випадку в їхньому складі є багато різних корисних речовин, збалансованих між собою.

Також існують монокомпонентні добавки, що покривають потребу людини у певних вітамінах або мінералах. Їх використання може бути більш оптимальним, адже монопрепарати можна комбінувати між собою, враховуючи їхню сумісність або антагоністичні відносини. А для того, щоб добавки добре засвоювалися організмом, важливо дотримуватися певних правил їх прийому.

Коли краще приймати вітаміни та мінерали?

Вітаміни рекомендується приймати у першій половині дня під час або одразу після їжі, а добавки з мінералами – у другій. Мультикомплексні препарати можна використовувати у будь-який час доби. Вітаміни D та K краще засвоюються ближче до вечора, а залізо – вранці. Організм найкраще засвоює корисні речовини з продуктів харчування, тому такі засоби варто приймати разом із їжею. Це також допомагає уникнути розладу шлунка.

Водорозчинні вітаміни не накопичуються в організмі, тому їх потрібно приймати щодня. Це стосується аскорбінової кислоти та всіх вітамінів групи В. Ці нутрієнти можна використовувати як разом із їжею, так і без неї. Але варто враховувати, що кобаламін на порядок краще абсорбується за умови одночасного прийому з іншою їжею та з інтервалом у 2 години від аскорбінової кислоти (1).

Лікарі попереджають, що вітамін С може затримуватися в організмі всього на кілька годин, тому добове дозування можна розділити на кілька разів. Щоб не забути про час прийому, краще поставити нагадування. Що стосується вітамінів групи В, то вони дуже важливі для нормального забезпечення організму енергією, підтримки функцій нервової системи, усунення втоми та оптимізації психологічних функцій. Тому й пити їх краще зранку — за сніданком, це допоможе залишатися енергійним протягом дня.

Жиророзчинні вітаміни К, А, D та Е необхідно приймати разом із жирною їжею - так вони зможуть повноцінно засвоїтися та використовуватися організмом. Проте зовсім не обов'язково їсти занадто жирні та навіть не дуже корисні продукти, відмінним вибором стануть горіхи, авокадо, йогурт або молоко. Токоферол найкраще приймати зранку, кальциферол — під час обіду разом із вітаміном К, кальцієм та аскорбіновою кислотою.

Залізо навпаки краще приймати натще, запиваючи водою або соком цитрусових (воно відмінно засвоюється при спільному застосуванні з вітаміном С). Якщо така добавка викликає нудоту, можна приймати її і після їжі, але варто уникати спільного використання з кальцієм (зокрема у складі продуктів харчування), інакше жоден із цих нутрієнтів не зможе засвоїтися. Прийом з чаєм або кавою може знизити абсорбцію.

Також монокомпонентні залізовмісні добавки варто приймати тільки після призначення лікаря, для задоволення потреб у цьому елементі достатньо збалансованого харчування або звичайних мультикомплексних засобів, адже вони містять такий елемент у достатній кількості. Така ж рекомендація актуальна й для вітаміну А, адже його надлишок може завдати серйозної шкоди здоров'ю, а під час вагітності стати причиною вроджених вад розвитку. У курців (зокрема й колишніх) надмірна кількість ретинолу збільшує ризик виникнення раку легенів.

Добавки кальцію, цинку та магнію потрібно використовувати окремо одну від одної. Такод для кращого засвоєння та зниження ризику побічних ефектів варто пити їх разом з їжею - під час різних прийомів їжі або перекусів. Цинк найкраще приймати вранці чи вдень, кальцій – під час вечері, а магній – разом із вечірнім перекушусом, (так він покращує якість нічного відпочинку). Не варто комбінувати препарати окремих мінералів разом з мультикомплексними добавками або вітамінами-антиоксидантами.

Йод не здатен накопичуватися в організмі, тому при недостатньому надходженні такого нутрієнта в організм важливо приймати його щоденно у вигляді БАДу. Така добавка здатна додавати енергії, тому найкраще приймати її в денний час доби, наприклад, після обіду.

Вагітна жінка повинна щодня отримувати оптимальну кількість різних поживних нутрієнтів для повноцінного розвитку плоду. Зазвичай лікарі рекомендують майбутнім мамам додатковий прийом фолієвої кислоти та заліза. Але водночас, мультикомплексні препарати для вагітних нерідко посилюють токсикоз. Передбачається, що вечірнє використання таких добавок разом з невеликим перекушуванням допомагає знизити вираженість неприємних побічних ефектів.

Які вітаміни та мінерали можна приймати разом, а які не можна?

У даній зведеній таблиці наведено сумісність найпопулярніших вітамінів та мінералів між собою.

Умовні позначення:

Зелена клітинка - сумісний, Сіра клітинка - нейтральна взаємодія, Червона клітинка - не сумісний.

Як вітаміни та мінерали поєднуються з лікарськими препаратами?

Варто враховувати, що нутрієнти у складі різних добавок можуть по-різному взаємодіяти з різними медикаментами. Зокрема, навіть невелика кількість вітаміну К знижує ефективність варфарину, який є популярним кроворозріджуючим препаратом. Таке поєднання сильно збільшує ризик тромбоемболічних явищ, наприклад, тромбозу глибоких вен, тромбоемболії легеневої артерії, інфаркту та інсульту.

ля пацієнтів, які приймають такий антикоагулянтний засіб, може бути небезпечним і вітамін Е у великих дозах (більше 800 МО), він може підвищити ризик кровотечі. Звичайні полівітамінні препарати, як правило, не викликають негативного ефекту при поєднанні з варфарином.

Лікарі припускають, що токоферол та інші антиоксидантні речовини можуть знижувати ефективність ліків для хіміотерапії. Тому пацієнтам, які проходять таке лікування, варто відмовитися від прийому цих добавок. Однак, лікар онколог може призначити певні антиоксиданти для зниження токсичності медикаментів - у цьому випадку він скрупульозно контролює перебіг всієї терапії.

Кальцій, магній та залізо можуть знизити ефективність медикаментів для щитоподібної залози, тому потрібно витримувати інтервал між прийомом таких засобів у 4 години.

Вітамін А не поєднується з препаратами, що мають у своєму складі ретиноїди, наприклад, ізотретиноїн або ацитретин (вони хімічно схожі на цей нутрієнт). Такі ліки, зазвичай, використовуються в лікуванні дерматологічних захворювань: акне, псоріазу та ін. При їх використанні ризик отруєння вітаміном А зростає в кілька разів. Такий стан може проявлятися нудотою, блюванням, запамороченням, порушенням м'язової координації, а також помутнінням зору.

Вітамін В6 хоч і є відносно безпечним нутрієнтом, але може знизити ефективність леводопи. Подібну реакцію може спричинити навіть невелика доза піридоксину (10-25 мг). Варто зазначити, що прийом леводопи у поєднанні з карбідопою допомагає уникнути такого негативного ефекту.

Піридоксин також може знижувати рівень фенітоїну в крові, зменшуючи ефективність цього медикаменту. Яскравий негативний ефект від такого поєднання проявляється, якщо дозування нутрієнта перевищує 200 мг/день. Однак лікарі припускають, що навіть нижчі дози можуть негативно впливати на концентрацію лікарського засобу.

Ніацин або вітамін В3 нерідко використовується при терапії гіперліпідемії та пелагри. Деякі пацієнти можуть самостійно прийняти рішення щодо його застосування при високому рівні холестерину, але за таких умов варто враховувати, що поєднання даного нутрієнту зі статинами (інгібіторами HMG-CoA редуктази) збільшує ризик міопатії та рабдоміолізу. Іноді лікарі допускають одночасний прийом ніацину та статинів, але лише під пильним контролем.

Добавки фолієвої кислоти допомагають знизити токсичність метотрексату, який використовується при терапії псоріазу та ревматоїдного артриту. Проведені дослідження показали, що вітамін В9 у такій ситуації не впливає на ефективність довгострокового лікування. Водночас вчені виявили, що фолієва кислота може дещо знижувати дієвість метотрексату, якщо його застосовують при онкологічних захворюваннях. Також високі дози цього нутрієнту (від 5 мг/день) можуть знизити ефективність фенітоїну.

Добавки кальцію користуються популярністю серед населення. Але варто враховувати, що такий мінерал може знижувати ефективність багатьох ліків, формуючи з ними нерозчинні комплекси (хелати). Такий ефект може спостерігатися при паралельному прийомі з антибіотиками (тетрациклінами та фторхінолонами).

Вчені підрахували, що карбонат кальцію може на 40% знизити біологічну доступність ципрофлоксацину, що може зробити антибіотикотерапію абсолютно неефективною та збільшити ризик виникнення ускладнень. Тому при лікуванні фторхінолонами та тетрациклінами варто відмовитися від прийому добавок .

Зазвичай лікарі рекомендують пацієнтам дотримуватися інтервалу мінімум у 2 години між прийомом лікарських препаратів та добавок, абсорбція яких залежить від зв'язування. Водночас, потрібно витримувати проміжок мінімум у 4 години між використанням кальцію та левотироксину, оскільки мікроелемент істотно знижує біодоступність цього медикаменту.

Всмоктування кальцію також може залежати від низки медпрепаратів, особливо, якщо вони використовуються протягом тривалого часу. Так, гормони-кортикостероїди можуть знижувати абсорбцію цього нутрієнта, що при тривалому використанні може призвести до розвитку остеопорозу (9). Схожий ефект дають препарати, що впливають на вітамін D (фенітоїн, орлістат, фенобарбітал): вони також порушують засвоєння кальцію. Тому при прийомі таких медикаментів варто додатково використовувати як кальциферол, так і кальційвмісні добавки. Прийом петлевих діуретиків посилює втрату кальцію із сечею.

Використання препаратів магнію та алюмінію може негативно позначатися на біодоступності та ефективності низки медикаментів, зокрема тетрациклінових та фторхінолонових антибіотиків, лівотироксину та бісфосфонатів. Тому між прийомом добавок та перерахованих ліків потрібно витримувати мінімум двогодинний інтервал. Лікарі попереджають, що звичайні антацидні продукти, які нейтралізують кислотність шлункового соку, можуть містити магній та алюміній.

При прийомі добавок заліза варто зробити мінімум двогодинний проміжок до використання дигоксину, лівотироксину, а також антибіотиків фторхінолону та тетрацикліну. До того ж, залізовмісні засоби можуть ускладнювати абсорбцію леводопи, зменшуючи її пікову концентрацію на 55%. Тому при серйозних симптомах паркінсонізму варто або збільшити дозу леводопи, або відмовитися від заліза. У пацієнтів, які використовують метилдопу, залізовмісні добавки нерідко провокують загострення артеріальної гіпертензії.

У людей зі зниженою кислотністю травного соку всмоктування заліза може порушуватися. Такий ефект зокрема спостерігається при прийомі інгібіторів протонної помпи, а також інших препаратів з антацидними якостями. При використанні таких медикаментів слід обговорити з лікарем можливість внутрішньовенного введення заліза.

Монокомпонентні добавки калію не надто популярні, але цей мікроелемент може міститися в мультикомплексних засобах. Будь-який медикамент, що підвищує рівень цього мінералу в організмі, може вступати у взаємодію з додатковим калієм. Зокрема, лікарі настійно рекомендують відмовитися від прийому таких добавок при прийомі дигоксину, блокаторів рецепторів ангіотензину, індометацину, калійзберігаючих діуретиків та ін. Надлишок калію в організмі може призвести до розвитку гіперкаліємії та до виникнення ряду неприємних ускладнень, зокрема ниркової недостатності.

Що означають позначення на упаковці вітамінних та мінеральних добавок?

Рекомендована добова доза або RDA — це той об'єм поживної речовини, який людина повинна отримувати за добу з урахуванням віку та статі. Під денною нормою або DV мають на увазі відсотковий вміст того чи іншого нутрієнта, який цей препарат додає до середнього добового раціону пацієнтів із різних вікових груп.

Також на упаковці може бути вказана UL — верхня межа допустимого рівня споживання (максимальний обсяг речовини, яку можна отримати за день). Варто враховувати, що прийом різних поживних речовин у надмірному обсязі може викликати різні побічні ефекти, починаючи від діареї та закінчуючи камінням у нирках, а також серйозними ушкодженнями внутрішніх органів.

Як вибрати найкращий варіант вітамінів або мінералів для себе?

Варто враховувати, що у виробників немає єдиної класичної формули для створення полівітамінних та полімінеральних комплексів. Деякі види такої продукції містять значно більше поживних нутрієнтів, ніж вимагає RDA. Інші ж забезпечують надходження недостатньої кількості тих чи інших елементів. Зокрема, рекомендована денна норма кальцію дуже велика, щоб поміститися в невеликій таблетці для разового прийому. Тому при покупці тих чи інших препаратів варто уважно вивчати інструкцію, консультуватися з лікарем чи фармацевтом-консультантом.

Щоб отримати потрібну організму кількість поживних речовин, можна віддавати перевагу продуктам, розрахованим на певний вік та стать. Зокрема, продукція, призначена для людей похилого віку, містить більше кальцію, а також вітамінів В12 та D, адже їх поглинання з віком погіршується. Жінки в період менопаузи також потребують додаткового кальцію та кальциферолу для підтримки здоров'я скелета та профілактики остеопорозу. А добавки для чоловіків, зазвичай, не містять заліза.

Щоб вибрати дійсно якісний продукт, варто віддати перевагу препаратам, які пройшли тестування Consumer Lab, Pharmacopeia або NSF International. Ці американські компанії досліджують добавки на відповідність складу, заявленому на упаковці.

Лікарі радять пацієнтам, які приймають мультикомплексні або монокомпонентні препарати вести спеціальний журнал (щоденник) та щодня вносити до нього перелік усіх прийнятих засобів. Така звичка допоможе контролювати тривалість вітамінної підтримки та дозування використовуваних препаратів. При візиті до лікаря варто обов'язково прихопити такий щоденник із собою.

Висновки

Мультикомплексні та монокомпонентні добавки популярні серед пацієнтів різної статі та віку. Вони допомагають підтримати здоров'я та уникнути різних проблем зі здоров'ям. Але для оптимального засвоєння вітамінних та мінеральних речовин важливо правильно розподілити прийом різних препаратів в залежності від часу доби та прийому їжі. Так, деякі елементи відмінно засвоюються натще, інші - під час їжі, а треті - після неї.

Також одні нутрієнти забезпечують організм енергією, тому їх краще пити вранці, а інші — допомагають більш якісному та спокійному сну, відповідно, час для їхнього прийому настає ввечері.

Закономірно, що за полівітамінної та мінеральної підтримки організму потрібно враховувати сумісність вибраних добавок з іншими ліками. Адже деякі нутрієнти можуть сильно пригнічувати дію медичних препаратів або збільшувати їхню токсичність. Тому при зверненні до лікаря варто обов'язково проінформувати його про всі медикаменти або добавки, що використовуються наразі.

Джерело. https://biovit.ua/ 

Мікроелементи.

На атомарному рівні організм будь-якої живої істоти

являє собою упорядкований набір атомів хімічних елементів періодичної системи Менделєєва. 

Чотири елементи є органогенами – кисень, вуглець, водень та азот, які становлять основу макромолекул білків, амінокислот, нуклеотидів ДНК, цукрів тощо.

 П'ять елементів становлять групу макроелементів – кальцій, фосфор, калій, натрій та магній, які є життєве необхідними для підтримки гомеостазу внутрішнього середовища.

 Інші хімічні елементи, які знаходяться в організмі в кількості від 10-3 до 10-12 % від маси тіла, є мікро- та ультрамікроелементами, але є абсолютно необхідними для нормального перебігу більшості процесів життєдіяльності. 

Відомо, що обмінні процеси на клітинному і субклітинному рівнях забезпечуються функціонуванням близько 2000 ферментів, кожен з яких каталізує відповідну хімічну реакцію.

 У свою чергу, каталітична активність ферментів забезпечується коферментами небілкового походження – органічними сполуками або неорганічними елементами (іонами металів – макро- і мікроелементами). Таким чином, мікроелементи є найважливішими каталізаторами обмінних процесів і відіграють важливу роль в адаптації організму в нормі і в умовах патології. 

Незважаючи на те, що мінеральні речовини не мають енергетичної цінності, як білки, жири і вуглеводи, багато ферментативних процесів в організмі неможливі без участі тих або інших елементів. 

Із 92 хімічних елементів, що трапляються в природі, 81 виявлений в організмі людини. 12 елементів називають структурними, оскільки вони становлять 99 % елементного складу людського організму (C, O, Н, N, Ca, Mg, Na, K, S, P, F, Cl).

 Хімічний склад живих клітин більш ніж на 90 % представлений усього 4 елементами – вуглецем, воднем, киснем і азотом. Ще більше, 9 % ваги тіла представлено макроелементами, які перебувають у достатній кількості у воді первинного океану, де зародилося життя: натрій, калій, кальцій, магній, сірка, хлор і фосфор. Метали цієї групи слабо зв'язуються з негативно зарядженими лігандами і існують у вигляді катіонів, що відносно легко проникають через клітинні мембрани. Їх клітини використовують для створення електричних біопотенціалів і біострумів, а також як «спускові гачки», що опосередковують передачу сигналів. 

Мікроелементами (МЕ) називають елементи, наявні в організмі людини в дуже малих слідових кількостях (англ. - ―trace elements‖). Це в першу чергу 15 ессенціальних (життєво необхідних, від англ. ―essential‖) - Fe, J, Cu, Zn, Co, Cr, Мо, Ni, V, Se, Mn, As, F, Si, Li, а також умовно-есенціальні - B, Br. Елементи Cd, Pb, Al, Rb є серйозними кандидатами на есенціальність.

Саме розлади їх метаболізму відповідальні за багато порушень, які є або універсальними (залізодефіцитна анемія чи карієс зубів), або вкрай тяжкими (наприклад, мікседема, ексфоліативний акродерматит, селензалежна міокардіодистрофія). 

У вченні про МЕ особливо виразно видно справедливість слів Парацельса про те, що ―немає токсичних речовин, а є токсичні дози. 

МЕ є найважливішими каталізаторами різних біохімічних процесів, обміну речовин, відіграють значну роль в адаптації організму в нормі і патології. Ряд елементів, широко представлених у природі, рідко зустрічається у людини, і навпаки. У цьому виявляються особливості накопичення елементів - активне і вибіркове використання елементів зовнішнього середовища для підтримки гомеостазу і будови організму незалежно від змінних параметрів зовнішніх умов. 

Спектр механізмів дії МЕ можна подати у такій схемі: 

1. Вплив МЕ на активність ферментів:

 МЕ як конкурентний інгібітор ферментів; 

 МЕ як компонент каталітичного центру ряду ферментів.

2. Вплив МЕ на активність гормонів:

 МЕ як складова частина гормонів; 

 участь у депонуванні гормонів; 

 участь у синтезі гормонів; 

 участь у деградації і елімінації гормонів.

3. Дія МЕ на специфічні рецептори:

 на рецептори, локалізовані на цитоплазматичній мембрані; 

 на рецептори, локалізовані у внутрішньоклітинних компартментах.

4. Вплив МЕ на білки-переносники (альбумін, трансферин, церулоплазмін та ін.).

5. Физико-хімічна дія МЕ на мембрани клітин.

6. Взаємодія з іншими МЕ:

 синергізм; 

 антагонізм.

 

Добре відомо, що мікроелементи мають широкий спектр синергетичних і антагоністичних відношень. Так, показано, що між 15 відомими життєве необхідними елементами існує 105 двосторонніх і 455 трибічних відношень. Це положення є природною основою для вивчення проявів і оцінки розвитку дисбалансу мікроелементного гомеостазу, настільки характерного при дефіциті навіть одного ессенціального елемента. 

Таким чином, важливий не лише рівень вмісту - недостатнє або надлишкове надходження в організм певних МЕ, але особливо значущим є співвідношення МЕ. 

Мікроелементний гомеостаз може порушуватися при недостатньому надходженні ессенціальних МЕ і надлишку в організмі токсичних МЕ.

 Причому з урахуванням складного антагоністичного і синергетичного взаємовпливу і відношення між елементами картина інтоксикації або виникнення патологічного надлишку і захворювань може бути дуже складною і важкою для інтерпретації. У цьому випадку дуже важлива адекватна діагностика мікроелементозів, що  пов'язана в першу чергу із точним кількісним визначенням елементів в індикаторних біосубстратах людини. 

Метаболізм МЕ має три етапи: 

1) абсорбція;

2) секреція;

3) екскреція.

Мікроелементи надходять в організм в основному з питною водою і продуктами харчування, при цьому вони проходять складний шлях — це:

  взаємодія із вмістом шлунково-кишкового тракту; 

 всмоктування через стінку кишечника; 

 транспорт і розподіл в організмі (з кров'ю, лімфою, жовчю, спинномозковою і внутрішньоклітинною рідиною); 

 депонування (печінка, кісткова і хрящова тканини, придатки шкіри – волосся, нігті тощо);

  включення до складу ферментів та інших біологічно активних структур залежно від механізму дії мікроелемента (гормони, вітаміни, компоненти мембрани, органели та ін.);

  виведення з організму (кишечник, нирки, жовч, слина, панкреатичний, шлунковий сік, потові і сальні залози, волосся, злущування відмираючого епітелію, виділення статевих органів). 

АБСОРБЦІЯ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ 

Основний процес всмоктування макро- і мікроелементів відбувається у верхньому відділі тонкої кишки, а саме у дванадцятипалій. 

Регуляція здійснюється за допомогою центральної і вегетативної нервової системи, ендокринної системи. 

Всмоктуваність МЕ корелює з віком і, як правило, наближається до одиниці у дітей. 

Всмоктуваність знижується із збільшенням атомної маси елемента і його металічних властивостей. Погана всмоктуваність важких металів пояснюється їх здатністю утворювати колоїди і нерозчинні комплексні сполуки. 

Більшість життєве необхідних елементів практично повністю (H, C, N, O, F, Cl, I, K, Na, P, Мо) або досить добре (Mg, Ca, S, Co, Fe, Cu, Zn,Se) абсорбуються у шлунково-кишковому тракті (ШКТ). 

Пусковим механізмом асиміляції МЕ в ШКТ є зниження їх концентрації у тканинних депо. Вважається, що на роль передавачів інформації від тканин до епітеліоцитів слизової оболонки ШКТ впливають білкипереносники (металотіонеїни). Металотіонеїни (МТ) регулюють кінетику багатьох елементів, тобто переносять їх від місць абсорбції до клітин різних органів, а переносник або рециркулює, або піддається деградації. Індукція цих спеціальних носіїв мікроелементів здійснюється в епітеліоцитах ШКТ, М-клітинах і клітинах Панета. Так, відомо, що іони цинку, глюкокортикостероїди, інсулін, глюкагон індукують синтез металотіонеїну. 

У просвіті ШКТ МЕ піддаються всмоктуванню різними механізмами пасивної дифузії, парацелюлярного і активного транспорту. Вважається також, що МЕ здатні мігрувати через клітинний апарат пейєрових бляшок. Можливо, що до цієї категорії належать не всі МЕ, а лише ті, які не піддаються всмоктуванню звичайними механізмами. До таких МЕ належать перехідні метали (Fe, Co, Mn, Ni, Cu). Всмоктування цих елементів значно зростає за наявності фосфатидних і жирних кислот, у комплексі з якими МЕ проникають у лімфу 

Передбачають існування двох фаз всмоктування МЕ: 

1. Люмінальна, контрольована різними чинниками і речовинами, що знаходяться в просвіті ШКТ. Процес всмоктування МЕ у слизовій оболонці ШКТ вивчений слабо. Ймовірно, що мікробний склад, а також продуковані мікроорганізмами ферменти, метаболіти і токсини здатні впливати на процес всмоктування МЕ, змінюючи рівень активності (експресії) МТ. Абсорбція МЕ в ШКТ і біодоступність МЕ залежать також від численних харчових компонентів: фітинової кислоти, амінокислот, жирних кислот, вітамінів А, Д, Е, групи В, харчових волокон (целюлози, пектинових речовин).

Цікаво, що при короткочасному введенні в раціон сполук цинку відбувається індукція МТ у слизовій оболонці ШКТ, у той самий час при тривалому прийманні цинку відбувається гальмування синтезу МТ і активуються механізми його екскреції епітеліоцитами.

2. Епітеліальна, що регулюється системними чинниками, генами і визначає надходження МЕ з епітеліоцитів ШКТ у системну циркуляцію і обмінний пул. Дана стадія генетично детермінована, і тому поліморфізм генів бере участь у формуванні індивідуальних потреб у МЕ. Саме порушення контролю цієї стадії пов'язані з генетично зумовленими мікроелементозами (хвороба Вільсона-Коновалова, первинний гемохроматоз та ін.).

Досліди на тваринах дозволили з'ясувати важливий феномен повторного всмоктування (реабсорбції) МЕ в одному і тому ж місці або у дистальних відділах кишечника. Реабсорбція починається в проксимальних відділах тонкої кишки і неодноразово повторюється в дистальніших відділах. Органи дихання – це другий за значущістю шлях надходження МЕ в організм. Аерогенний шлях надходження МЕ є аномальним і можливий при професійному інгаляційному контакті з такими МЕ: Li, Ве, F, Al, Si, Ti, V, Cr, Mn, Fe, Co, Ni, Cd, Cu, Zn, As, Sr, Мо, Ag, Sn, I, W, Os, Pt, Au, Hg, Pb, що надходять у дихальні шляхи і запускають імунопатологічні реакції, що ,зрештою, призводить до хронізації запального процесу в бронхіальному дереві і інтерстиціальному апараті легеневої паренхіми.

 Можливе надходження мікроелементів в організм і іншими шляхами:

  через шкіру (татуювання, креми, предмети особистої гігієни, лікувальні грязі, браслети); 

 через слизові оболонки (неорганічна ртуть, що міститься в зубних пастах, зубному пломбувальному матеріалі). 

Будь-який метал, що потрапив в організм тим або іншим шляхом, досить швидко проникає у кров, досягаючи найбільшого рівня вже у перші хвилини або години. При цьому рівень вмісту елемента порівняно вищий при інгаляційному шляху надходження, ніж при ентеральному. 

З крові іони металів переходять у внутрішні органи досить швидко: через декілька годин – одну добу, а в крові можуть залишатися лише сліди. Проте деякі метали (кобальт, ванадій та ін.) навіть через добу містяться в крові в помітних кількостях.

 У той самий час в органах максимум накопичення металів спостерігається після надходження в організм через 1-2 доби. З органів-депо метали повільно (приблизно протягом одного місяця) виділяються з організму переважно через нирки або кишечник. 

МЕ нерівномірно розподіляються між тканинами і органами організму. Так, наприклад, більшість мікроелементів у максимальних концентраціях містяться в тканині печінки, у зв'язку з чим печінку розглядають як функціональне депо МЕ в організмі. 

Кісткова і м'язова тканини хоча і містять у процентному відношенні менші кількості мікроелементів, проте, складаючи основну масу організму, є основними депо для більшості мікроелементів. Окремі мікроелементи  проявляють неначе особливу хімічну спорідненість стосовно деяких тканин і містяться в них у великих кількостях. Наприклад, цинк у високих концентраціях виявляють в острівцевій частині підшлункової залози, молібден – у нирках, барій – у сітчастій оболонці очей, стронцій – у кістках, йод – у щитовидній залозі, марганець, бром, хром – у гіпофізі і т.д.

 Включення металопротеїнів (метал+білок-переносник) тканинами здійснюється за допомогою фіксації їх на специфічних рецепторах мембран, у комплексі з якими вони надходять у клітини, де і руйнуються лізосомальними ферментами, а метал відновлюється і використовується в обміні.  

СЕКРЕЦІЯ

 В організмі людини здійснюється інтенсивний кругообіг деяких мікроелементів між кров'ю і травною системою, завдяки чому відбуваються збагачення і вирівнювання їх ендогенного складу. Зокрема, в порожнину шлунково-кишкового тракту із секретами залоз постійно виділяються відносно великі кількості цинку. Далі цей елемент повторно всмоктується і використовується слизовою оболонкою кишечника й іншими тканинами. 

Мідь також піддається повторному всмоктуванню в кишечнику. Об'єм тонкокишковопечінкової рециркуляції міді в чотири рази переважає її надходження. Період напівелімінації продовжується близько одного місяця. Такі елементи, як калій, натрій, хлор, йод, також секретуються травними соками у просвіт травного тракту. 

ЕКСКРЕЦІЯ

 Одночасно в тонкому кишечнику поряд із процесом поглинання відбувається складний процес виведення МЕ. При ентеральному надходженні металів організм звільняється від них помітно швидше, і максимальні кількості металу залишають його у перші дві доби, а потім процес виділення залишкових кількостей розтягується у часі. 

Виділення МЕ з організму здійснюється через кишечник, нирки, жовч, слину, панкреатичний та шлунковий сік, потові і сальні залози, волосся, злущування відмираючого епітелію, виділення із статевих органів. Таким чином, складний механізм надходження, метаболізму і виведення з організму МЕ дає можливість розвитку патологічних станів при порушенні будь-якої ланки їх обміну. Тому аналіз макро- та мікроелементного гомеостазу неможливий без детального вивчення усіх складових їх обміну. 

Джерела.

1.Макро- та мікроелементи (обмін, патологія та методи 

визначення): монографія / М.В. Погорєлов, В.І. Бумейстер, Г.Ф. Ткач, С.Д. Бончев, В.З. Сікора, Л.Ф.  Суходуб, С.М. Данильченко, – Суми: Вид-во СумДУ,  2010. – 147 с.

2.Павлоцька Л.Ф., Дуденко Н.В., Цихановська І.В., Лазарєва Т.А., 

Александров О.В., Коваленко В.О., Скуріхіна Л.А., Євлаш В.В.

Нутриціологія. Частина 1. Загальна нутриціологія. Навчальний 

посібник. – Харків: УІПА, 2012. – 371 с.

3.ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ 

ЗА ВМІСТОМ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ ЦИНКУ ТА МІДІ

Любарська Л.С., Гуліч М.П., Ємченко Н.Л.

ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України», м. Київ

4.Основи фізіології та гігієни харчування. Методичні вказівки до виконання 

контрольної роботи для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) 

рівня спеціальності 181 «Харчові технології» / Укл.: Буяльська Н.П., 

Денисова Н.М. – Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 2022.– 66 с.

5.https://www.fda.gov/

6.https://ods.od.nih.gov/factsheets/list-all/

7.https://fdc.nal.usda.gov/

8.https://www.vitamincalculator.net/