Російське дизпаливо для Америки

 

Російське дизпаливо для Америки: що насправді відбувається

Станом на 10 жовтня 2026 року. Усі цифри з джерел наведено з посиланнями на їхні дані, а власні розрахунки позначено як оцінки.

9 жовтня Дональд Трамп оголосив про угоду з Путіним: росія постачатиме дизпаливо на світовий ринок, зокрема й американський. Мета очевидна:

збити ціни перед виборами до Конгресу 3 листопада. Розберімо, що за цим стоїть.

Скільки дизпалива виробляють і споживають США

За даними EIA, виробництво дистилятів (до них належить дизпаливо) становить близько 5,2–5,3 млн барелів на добу. Це приблизно 157–159 млн барелів на місяць. Споживання на внутрішньому ринку, за той самий звіт, становить близько 3,7 млн барелів на добу, тобто приблизно 110 млн барелів на місяць (оцінка за тижневими даними, які сильно коливаються). Різниця йде переважно на експорт.

Чому ж ціна така висока

Роздрібна ціна дизпалива на трасах становить близько 5,97 дол. за галон, тоді як рік тому було 3,77. Це зростання приблизно на 58%. Причини, які називає EIA:

• Нестача дизпалива у світі: світове виробництво буде нижче торішнього.
• Низькі запаси: очікується, що вони впадуть нижче 100 млн барелів і залишатимуться нижче п'ятирічного мінімуму майже до кінця 2027 року.
• Заводи працюють на межі: завантаження НПЗ досягло 98%.
• Восени виробництво зазвичай падає через ремонти, а попит зростає через жнива.

До цього додалися інші чинники: війна в Ірані, закриття заводів в інших місцях і скорочення видобутку ОПЕК+.

Російський чинник

Росія є другим у світі експортером дизпалива. Українські дрони послідовно вражали російські НПЗ, і Москва 8 липня заборонила експорт дизпалива. Цю заборону продовжили до 31 жовтня. Ринок відреагував різко: ф'ючерси на дизпаливо зросли на 11,6% за день, найбільше з 2022 року, а експерт Том Клоза оцінював, що оптові ціни виросли більш ніж на 40 центів за галон. Тим часом США самі не імпортували російського дизпалива.

Що саме обіцяла угода

Трамп повідомив: росія негайно постачить понад 300 тис. тонн, у листопаді ще 500 тис., а потім 1 млн тонн. Ще 3 млн тонн обіцяно «найближчим часом». Разом близько 4,8 млн тонн. Мінфін США видав генеральну ліцензію, яка діє до 7 квітня 2027 року і дозволяє навіть імпорт до США.

Ціна й умови контрактів не розкриті. Також колишні американські посадовці сумніваються, що в росії є стільки палива. За даними МЕА, виробництво дизпалива в росії впало приблизно на 30%.

Скільки це коштуватиме

Я зробив власний розрахунок за припущеннями (це оцінка, а не офіційні дані). Беру останню відому оптову ціну в Нью-Йоркському порту, 4,549 дол. за галон, що дорівнює приблизно 1 423 дол. за тонну. Знижку на російське паливо беру від нуля до 150 дол. за тонну, а транспорт із Балтики до США (разом зі страхуванням) оцінюю в 70 дол. за тонну.

	Ціна з доставкою	За галон	Перша партія (300 тис. т)	Усі 4,8 млн т
Без знижки	1 493 дол./т	≈ 4,77 дол.	≈ 448 млн дол.	≈ 7,2 млрд дол.
Знижка 150 дол./т	1 343 дол./т	≈ 4,29 дол.	≈ 403 млн дол.	≈ 6,4 млрд дол.

Транспорт додає лише близько 22 центів до ціни галона. Головне тут вартість самого палива.

Чи впаде ціна

Скоріше трохи, ніж різко. Мій прогноз: 10–40 центів за галон в оптовій ціні, і з відставанням у роздробі. Причини такі:

• Обсяги малі. Усі 4,8 млн тонн покриють лише близько 10 діб споживання США, а перша партія менше доби.
• Заводи в росії далі під ударами, а ринок не вірить на слово: раніше він здебільшого знизав плечима на заяви Трампа.
• Причини дорожнечі ширші за Росію.

Повернення до торішніх 3,77 дол. малоймовірне.

Закон Грема проти дизельної ліцензії

18 вересня Трамп підписав закон Грема, який дозволяє накладати мита до 100% на п'ять найбільших покупців російської нафти й газу (насамперед Китай та Індію) і посилює санкції проти росії, зокрема проти «тіньового флоту». До 18 жовтня президент має зробити перші визначення й запровадити обов'язкові заходи, але закон дає йому значну свободу щодо скасування частини покарань.

Критики кажуть, що дизельна ліцензія суперечить духу закону. Експерт Пітер Гарел вважає, що це доводить: закон не змусить адміністрацію посилити тиск на Москву. Навіть республіканець Майкл Маккол застеріг, що послаблення санкцій лише профінансує військову машину Кремля. Формально ж закон не забороняє імпорт, тож це питання політичної волі. Чи введуть мита до 18 жовтня, покаже, чи закон реально працюватиме.

Чи має Україна право бити по танкерах і НПЗ

Це спірні питання, на які немає однозначної відповіді. Нижче лише те, що стверджують сторони та юристи.

Танкери. Україна вважає, що судна забезпечують бюджетні доходи росії та продовження війни, тому можуть бути законними цілями. Критики заперечують: за правилом статті 52 Додаткового протоколу I ціль має ефективно сприяти воєнним діям, а експортні гроші для багатьох юристів це надто широке тлумачення. Складніше ще й тому, що частину палива тепер везуть за ліцензією США. Позицію України найлегше захистити в українських водах, найважче в нейтральних.

НПЗ. Тут позиція міцніша: завод постачає пальне армії й живить воєнну економіку, тож за умови пропорційності й запобіжних заходів це зазвичай вважають законною ціллю. Обмеження: цивільна шкода, довкілля та випадки, коли завод працює лише на цивільний ринок.

«Дзеркальність». Те, що росія била по українських НПЗ, не дає автоматичного права відповісти так само. Право війни не будується на принципі «око за око», репресалії проти цивільних об'єктів заборонені. Дійсно сильний аргумент інший: НПЗ є воєнною ціллю сам по собі, а Україна має право на самооборону.

А як щодо Нюрнберга

Нюрнберзькі процеси справді розглядали бізнес, але судили не компанії, а їхніх керівників, і за конкретні злочини: рабську працю, грабунок окупованих територій, постачання газу для таборів. Результати були неоднозначними: у справі «ІГ Фарбен» трибунал виправдав підсудних за звинуваченням у підготовці агресивної війни, а Крупп, засуджений до 12 років, вийшов на свободу вже 1951 року. Пряма аналогія з продажем дизпалива за державною ліцензією юридично слабка, бо покупцю не інкримінують участь у конкретних воєнних злочинах. Моральне питання від цього не зникає, але це оцінка, а не вирок.

Підсумок

• Угода реальна, ліцензія видана, але обсяги й ціну поки не підтверджено.
• Ціна, найімовірніше, трохи просяде, але залишиться високою.
• Гроші від продажу частково потраплять до російського бюджету, і саме тому угода викликає гостру критику, зокрема серед республіканців.
• Головна перевірка настане 18 жовтня: чи введе Трамп мита, чи скористається правом відмови.

Угода дозволяє росії експортувати 4,8 млн тонн, а не зобов'язує її віддати все. Частину обсягів Трамп пов'язав зі станом російських НПЗ, тож Москва може скоротити поставки, якщо палива не вистачатиме вдома. 

Чому ризик усе ж не нульовий

• Заводи ушкоджені. За оцінкою одного російського економіста, внаслідок атак на НПЗ виробництво дизпалива в росії впало майже на 40%. МЕА називає цифру близько 30%. Джерела агентства Reuters повідомляли, що виробництво впало до рівня лише 65% від середньосезонного споживання.
• Росія вже імпортує. З липня вона почала імпортувати нафтопродукти, а за повідомленнями, дизпаливо везуть із Білорусі, зокрема до 6 тис. тонн на добу. Російський уряд готував і закупівлі дизпалива з-за кордону. 
• Ціни вдома зросли. Роздрібні ціни дизпалива в росії піднялися на 18,4% з початку року. 
• Моя грубa арифметика. У 2023 році внутрішнє споживання становило 52,2 млн тонн, експорт 35,7 млн тонн, тобто виробництво було близько 88 млн тонн на рік. Якщо воно впало на 30–40%, це приблизно 53–62 млн тонн, що майже дорівнює внутрішньому споживанню. Тоді поставки 4,8 млн тонн (понад місяць нормального споживання) з'їдали б майже весь резерв. Це наближена оцінка, бо я порівнюю дані різних періодів. 

Що працює проти катастрофи

• Москва стверджує протилежне: Путін сказав, що пального вистачає, а Новак пояснив, що росія виробляє дизпалива більше, ніж споживає, і не хоче накопичувати більше запасів, ніж можна зберегти. Ці заяви сперечаються з даними вище, тож достеменно невідомо, хто правий. 
• Зимовий попит нижчий. Влітку й восени, під час жнив, потреба найбільша: до 115–120 тис. тонн на добу. Взимку споживання знижується, і саме тому експорт дизпалива з Росії у грудні 2025 року зріс майже на 40% через сезонне падіння внутрішнього попиту. 
• Підтримка від партнерів. Білорусь й, імовірно, Індія можуть постачати паливо.

Реалістичні сценарії

1. Росія експортує невеликі партії і береже достатньо для себе. Нестачі навіть узимку не буде, але ціна вдома лишиться високою.
2. Москва поспішає вигідно продати більше, ніж може собі дозволити, і заради валюти допустить локальні дефіцити. Найбільше постраждали б віддалені регіони, аграрії й транспортні компанії.
3. Удари по НПЗ тривають і не дають збільшити виробництво. Тоді російській владі доведеться зменшувати поставки або знову їх заборонити, і угода залишиться переважно на папері.

Найреальніше буде 1 і 3. Для 2 потрібне політичне рішення Москви, яке б'є по її ж ринку, а внутрішні нестачі в росії вже стали чутливою темою.