Операція "Карфаген"

 

Шахрайські кол-центри в Україні: як працює індустрія, яка обкрадає світ

Коли говорять про українські "кол-центри", здебільшого мають на увазі не служби підтримки банків чи операторів зв'язку, а зовсім інше явище — так звані "офіси". Це організована злочинна

індустрія, яка роками обкрадає людей у десятках країн світу, а зараз опинилась у центрі найгучнішого корупційного скандалу останніх місяців. Розберімось, як це працює і чому це стало проблемою не тільки правоохоронною, а й дипломатичною.

Звідки з'явилось явище

Кол-центри — не винахід останніх років. Їхнє коріння сягає середини 2010-х, коли в Дніпрі й навколишніх містах почали з'являтись перші офіси, що працювали за схемою псевдоінвестування у форекс і бінарні опціони — тоді ще переважно орієнтуючись на росіян та громадян інших пострадянських країн. Слідство фіксує епізоди подібних схем ще з 2017–2020 років, коли групи заволодівали коштами громадян європейських країн під виглядом залучення інвестицій через спеціально створені вебресурси, обіцяючи прибуток від операцій із банківськими металами, валютою, криптовалютою чи цінними паперами — а сайти демонстрували інвесторам фіктивне зростання прибутку в сотні разів.

Саме тоді за Дніпром закріпилась репутація неофіційної "столиці" індустрії — з роками там сформувалась ціла інфраструктура: орендодавці, що здають приміщення під офіси, тренери, які навчають "продажу", постачальники баз даних і фальшивих інвестиційних платформ.

Переломний момент — початок повномасштабного вторгнення 2022 року. Індустрія пережила справжній ренесанс: якщо раніше офіси працювали радше приховано, то тепер вони відкрито діють у кожному обласному центрі, а їхньою ціллю стали вже не тільки росіяни, а й самі українці та громадяни щонайменше 29 країн світу. Пояснень кілька: зросла кількість молодих людей без роботи чи з різко впалими доходами, готових на будь-який заробіток; частина інфраструктури й "кадрів" старого "форекс-лохотрону" просто перейшла на нові, воєнні приводи для обману (збір на ЗСУ, допомога біженцям, "виплати від держави"); а слабкий контроль і корупційне прикриття дозволили масштабувати бізнес без відчутних ризиків. Показово, що навіть у розпал розслідувань суди залишаються м'якими: від початку 2022 року в справах про кол-центри винесено лише 18 вироків на 27 обвинувачених, а реальні строки позбавлення волі отримали лише двоє.

Масштаб, який важко уявити

За даними звіту женевської організації Global Initiative Against Transnational Organized Crime (GI-TOC), опублікованого у квітні 2026 року, у таких "офісах" на той момент працювали майже 60 тисяч українців. За іншими оцінками, індустрія налічує від 25 до 50 тисяч осіб — це співмірно з масштабами цілої галузі, як-от хімічна чи фармацевтична промисловість.

Станом на початок серпня 2026 року в Україні працювало щонайменше 2000 таких "офісів". Лише за літо правоохоронці провели понад 500 обшуків і повідомили про підозру 28 особам — але точна кількість закритих кол-центрів залишається невідомою, бо на місці одного офісу за кілька тижнів чи навіть днів з'являється новий: та сама адреса змінюється, обладнання закуповується заново, а команда лишається тією самою.

Популярний міф про те, що жертвами стають виключно громадяни Росії, не підтверджується даними — на них припадає лише 10–15% від загальної кількості постраждалих. Основні цілі шахраїв — самі українці та громадяни країн Євросоюзу, зокрема Чехії, Латвії, Польщі, Словаччини, Німеччини, а також США і Канади.

Звідки беруть контакти жертв

Найпоширеніша схема отримання номерів телефонів — не "злив від банкіра" чи хакерська атака на конкретний рахунок, а автоматизований збір даних (скрепінг) з відкритих сайтів: оголошень, вакансій, сервісів доставки й відгуків. До цього додаються витоки з корпоративних клієнтських баз — як через хакерські атаки, так і через дії недобросовісних інсайдерів, а також відверта купівля-продаж готових баз даних на тіньових форумах.

Тобто шахраї здебільшого не "знають наперед", скільки грошей у людини на рахунку. Натомість вони обдзвонюють величезні масиви контактів одночасно, і навіть за мінімального відгуку — 1-2% — отримують тисячі потенційних жертв.

Чому попадаються навіть розумні й заможні люди

Одне з найпоширеніших хибних переконань: мовляв, обдурити можна лише неуважних чи малоосвічених. Дослідження це спростовують — люди з високим IQ і рівнем освіти стають жертвами шахрайства так само часто, як і менш освічені; серед постраждалих трапляються фінансисти, підприємці, айтівці.

Річ у тому, що шахраї атакують не логіку, а емоції. Соціальна інженерія працює через страх, довіру до "авторитету" (працівник банку, поліції, державного фонду), відчуття терміновості. Дзвінки навмисно роблять вночі чи рано вранці, коли людина розслаблена й неуважна, а сильна емоція буквально "вимикає" аналітичне мислення. Люди з великими заощадженнями до того ж звикли регулярно здійснювати фінансові операції — а отже, дзвінок "з банку" чи "від брокера" для них звучить як звична робоча ситуація, а не як тривожний сигнал.

Індустрія з поділом праці

Всередині "офісів" — чітка організаційна структура, майже як у легальному call-центрі. Є окремі команди під конкретну країну чи мову, детальні скрипти для різних типів жертв (інвестиції в криптовалюту, фейкові брокери, "родич потрапив у ДТП", романтичні афери), і навіть ієрархія за досвідом: "новачки" здійснюють перший контакт за простим сценарієм, а досвідченіші "closers" підключаються вже на етапі, коли треба переконати людину перевести гроші. Іноді операторів навіть перевіряють на поліграфі й спеціально шукають носіїв потрібної мови, щоб звучати максимально переконливо.

Класична пастка: у особистому кабінеті жертви малюють "стрімке зростання балансу" й "вдалі угоди", після чого людину переконують вкладати ще більше — а за відсутності власних заощаджень навіть пропонують брати кредит. Проблеми починаються, коли людина намагається вивести кошти: тоді вигадують додаткові "страхові внески", "податки" чи "комісії".

Операція "Карфаген": коли шахраїв прикривала держава

4 вересня 2026 року НАБУ і САП оголосили про спецоперацію "Карфаген". За версією слідства, заступник начальника департаменту міжнародного співробітництва Офісу генерального прокурора Сергій Кропива очолював злочинну організацію, яка отримувала хабарі від кол-центрів за "неперешкоджання" їхній діяльності, а потім легалізовувала мільйонні статки — зокрема купувала нерухомість на підставних осіб. Слідство також повідомляло, що фігурант був довіреною особою генерального прокурора Руслана Кравченка.

Після обшуків в Офісі генпрокурора та вдома у Кравченка й зустрічі з президентом генеральний прокурор подав у відставку.

Під час розслідування з'ясувалась ще тривожніша деталь: хтось надсилав запити про самих співробітників НАБУ у державні реєстри, і до цього була дотична Служба безпеки України — конкретно Департамент захисту національної державності. Керівник НАБУ Семен Кривонос публічно припустив, що індустрія кол-центрів, яка залучила десятки тисяч молодих українців, може бути формою російської диверсії.

А чи не тут "Собака зарита?": Під час розслідування з'ясувалась ще тривожніша деталь: хтось надсилав запити про самих співробітників НАБУ у державні реєстри,???? Можливо кол-центри вкрали гроші "Нажиті чесно", у співробітників НАБУ і їх сімей? Може це дійсно так? І чи буде розслідування прокуратури на цю тему?

Чому це стало міжнародною проблемою

Жертвами кол-центрів дедалі частіше стають громадяни країн ЄС — і це вже не просто кримінальна статистика, а дипломатичний тиск на Україну саме в момент, коли триває процес євроінтеграції. Європейські партнери прямо вимагають від української влади зупинити діяльність таких "офісів".

Юристи й антикорупційні організації звертають увагу, що проблема не в браку законодавства — чинний Кримінальний кодекс уже дозволяє переслідувати кол-центри як організовані злочинні групи. Головна перешкода — можливе "кришування" з боку самих правоохоронців і прокурорів, яке операція "Карфаген" і викрила.

Ціна для економіки

Іноді можна почути аргумент: мовляв, гроші лишаються в Україні, отже це якось "працює" на економіку. Це хибне уявлення. Співробітники "офісів" отримують зарплати від 800 до 1500 доларів зі старту плюс відсоток від видурених сум — і це спотворює ринок праці, відтягуючи молодих людей від легальних галузей, які не можуть конкурувати з такими доходами без реального продукту чи послуги. Значна частина коштів виводиться через криптовалюту й готівкові обмінники, минаючи банківську систему та податки, а частина йде на хабарі за "кришування" — тобто це пряма корупційна втрата для держави, а не інвестиція в економіку.

Як уникнути дій шахраїв

Захиститись повністю від дзвінка шахраїв неможливо — бази номерів надто поширені. Але можна суттєво знизити ризик втратити гроші, якщо тримати в голові кілька простих правил:

Не довіряйте "терміновості" й тиску часу. Справжні банки, держустанови чи правоохоронці ніколи не вимагають вирішити питання "прямо зараз, інакше рахунок заблокують". Якщо співрозмовник підганяє й не дає часу подумати — це вже сама по собі ознака шахрайства.

Кладіть слухавку й передзвонюйте самі. Якщо вам подзвонили нібито з банку, "поліції" чи держфонду — не продовжуйте розмову. Покладіть слухавку й наберіть офіційний номер установи самостійно (з сайту чи з картки), а не той, що продиктував співрозмовник чи прийшов у SMS.

Ніколи не називайте коди з SMS і CVV-код картки. Жоден банк ніколи не просить продиктувати одноразовий код підтвердження, повний номер картки чи код на її звороті — по телефону, у месенджері чи через "службу підтримки".

Не переходьте за посиланнями з невідомих дзвінків і повідомлень. Фішингові сайти для "реєстрації на виплати" чи "підтвердження даних" зовні майже не відрізняються від справжніх — перевіряйте адресу сайту уважно, а краще заходьте на потрібний ресурс напряму, а не за посиланням.

Стережіться "гарантованого" й "легкого" заробітку. Пропозиції інвестувати з обіцянкою швидкого й гарантованого прибутку — класична ознака псевдоброкерської схеми. Жоден легальний інвестінструмент не гарантує прибуток наперед.

Не вірте "другому шансу" повернути втрачені гроші. Якщо ви вже стали жертвою, будьте готові: за деякий час можуть подзвонити повторно, представившись юристами чи навіть "Інтерполом", і пообіцяти допомогти повернути кошти — а насправді виманити нові платежі. Єдиний легітимний шлях повернути гроші — звернення в поліцію, а не будь-хто, хто сам вас знайшов.

Попередьте літніх родичів. Значна частка жертв — люди похилого віку, переселенці та інші соціально вразливі групи. Проста розмова в родині про типові схеми обману — один із найдієвіших способів захисту, дешевший і швидший за будь-яку технічну міру.

Повідомляйте про підозрілі дзвінки. Навіть якщо гроші не постраждали, варто повідомити кіберполіцію через офіційний сайт cyberpolice.gov.ua або звернутись на лінію 102 — це допомагає накопичувати дані про нові схеми й номери, якими користуються шахраї.

Що далі

Операція "Карфаген" показала: розслідувати такі злочини можна вже зараз, наявних законів достатньо. Питання — у політичній волі довести справи до кінця й прибрати корупційне прикриття, яке дозволяло індустрії безкарно розростатися роками. Наскільки послідовно це вдасться зробити, покаже вже найближчий час — особливо з огляду на тиск з боку європейських партнерів.

---

Матеріал підготовлено на основі відкритих джерел: "Українська правда", Суспільне, TSN, "Дзеркало тижня", Центр протидії корупції, звіт GI-TOC "Scammers' Paradise? Assessing Scam Centres in Eurasia" (квітень 2026).