НОВА КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

 

НОВА КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ: ЧАС ПИСАТИ ЗАКОНАМИ, А НЕ МРІЯМИ

До Дня Конституції України — 28 червня 2026 року

Тридцять років тому, 28 червня 1996 року, Україна прийняла свою першу Конституцію. Це була подія, якої чекали. Але час показав:

документ, написаний у компромісній поспішності перехідного періоду, несе в собі родові вади, які досі коштують країні надто дорого. Сьогодні, в умовах війни і напередодні повоєнної відбудови, питання нової Конституції стає не академічним, а практичним. І головний принцип нового Основного Закону повинен бути простим: Конституція — це не програма партії і не список мрій. Це юридичний фундамент держави, кожна норма якого виконується тут і зараз, власними силами.

Мріям не місце в Конституції

У 2019 році до Конституції внесли зміни, що закріпили курс України на членство в НАТО та Євросоюзі. Ідея зрозуміла з точки зору геополітичного сигналу. Але з точки зору конституційного права — це помилка.

Прочитайте Статтю 10 Вашингтонського договору НАТО: нова країна може стати членом лише за одностайного рішення всіх держав-членів. Тобто вступ України до НАТО залежить від рішення тридцяти з лишком парламентів і урядів, жоден з яких Україна не контролює. Як можна записувати в Конституцію зобов'язання, виконання якого не залежить від тебе?

Те саме стосується будь-яких норм із часовими рамками, що залежать від зовнішніх обставин. Конституція або виконується, або перетворюється на декларацію. А конституційна норма, що залишається на папері, підриває авторитет всього документа.

Рішення: зовнішньополітичні орієнтири — в окремий закон або Декларацію про зовнішню політику, яку парламент може оновлювати. Конституція фіксує лише те, що Україна виконує своїми силами.

Форма правління: хто відповідає — той і керує

Нинішня українська модель — найгірший можливий варіант. Президент несе в очах громадян повну моральну відповідальність за все, що відбувається в країні. Але реальних важелів управління у нього недостатньо: уряд формально підзвітний парламенту, а президент залишається «крайнім» у будь-якій кризі. Це модель без відповідальності — бо незрозуміло, з кого питати.

Люди інтуїтивно розуміють: якщо президент відповідає — він мусить мати повноваження. І в цьому є глибока демократична логіка. Американська модель саме так і влаштована: президент є одночасно главою держави, главою виконавчої влади і верховним головнокомандувачем. Його обирає народ — народ з нього і питає. Відповідальність повна і прозора.

Але американська система тримається не лише на виборах. Там є три стовпи, без яких сильний президент перетворюється на небезпеку: незалежні суди, які реально зупиняють президента; конгрес із реальними повноваженнями розслідування та імпічменту; і традиція поваги до інституцій, яка формувалась понад двісті років.

Тому для України формула мала б бути такою: президентська республіка з максимальними повноваженнями виконавчої влади — але з реально незалежними судами і сильним парламентським контролем як противагою. Вибори як запобіжник працюють, але лише раз на п'ять років. А за п'ять років багато що можна зробити незворотнього. Янукович теж прийшов через вибори.

Незалежні суди: не недоторканність, а відповідальність

В Україні слово «незалежний суддя» давно стало синонімом безкарного. Насправді незалежність судді означає одне: він незалежний від телефонного дзвінка зверху — бо за неправосудне рішення сяде сам.

Ключова проблема нинішнього Кримінального кодексу — широкі вилки санкцій. «Від трьох до п'яти років» означає, що суддя має простір для торгівлі вироком. Заніс гроші — отримав три роки. Не заніс — п'ять. Це не недолік системи, це її архітектура, зручна для корумпованих.

Що треба зробити:

• Звузити вилки санкцій до мінімуму. Базова санкція фіксована; відхилення від неї можливе лише за чітко перерахованими в законі обставинами.
• Кожне відхилення від базової санкції суддя зобов'язаний письмово обґрунтувати — і це обґрунтування автоматично перевіряється.
• Суддя несе кримінальну відповідальність за свідомо неправосудне рішення: звільнення, конфіскація, позбавлення права на пенсію і реальний термін ув'язнення.
• Незалежний орган контролю — не Вища рада правосуддя, яка сама є частиною проблеми, а орган із міжнародними спостерігачами на перехідний період, як уже працює ВАКС.

Жоден суддя не виконуватиме телефонні вказівки, якщо ціна помилки — тюрма.

Кримінальний кодекс: покарання за логікою, а не за традицією

Чинний КК України успадкований із радянської доби і відображає радянську логіку: тюрма як універсальна відповідь на будь-яке правопорушення. Але тюрма коштує державі грошей, виводить людину з економіки і, як показує світова кримінологія, часто не виправляє, а криміналізує. Треба будувати систему, де покарання відповідає реальній загрозі, яку людина становить для суспільства.

По злочинах проти особи чітке розмежування за умислом і мотивом:

1. Вбивство з корисливих мотивів або з підготовкою — максимальний строк, повна конфіскація майна. Замовник і виконавець несуть однакову відповідальність.

2. Вбивство з необережності (в тому числі на дорозі) — не тюрма, а обов'язкова матеріальна компенсація сім'ї жертви і штраф у бюджет. Особливо жорстко — для п'яних водіїв: позбавлення прав довічно, конфіскація всіх транспортних засобів, штраф у кратному розмірі. Пасажир, який знав про стан водія і не зупинив — співучасник.

3. Вбивство при самозахисті або захисті сім'ї — не карається.

По корупції і хабарництву — підхід, що робить корупцію економічно невигідною:

• Штраф у стократному розмірі хабара — і для того, хто дав, і для того, хто взяв (якщо той, хто дав, не повідомив поліцію).
• Звільнення без права працювати в державних установах.
• Конфіскація майна, в тому числі того, яке придбане після вступу на посаду і не відповідає офіційним доходам.
• Незаконне збагачення — самостійний злочин. (Нагадаємо: Конституційний суд заблокував цю норму в 2019 році — і це була одна з найганебніших його постанов.)

По злочинах без загрози суспільству — замість тюрми штраф і компенсація збитків такого розміру, щоб більше не виникало бажання порушувати закон. Держава не повинна утримувати за бюджетні кошти людей, які не є небезпечними. Тюрма — лише для тих, хто становить реальну загрозу.

Що писати в Конституцію — і що не писати

Простий тест для кожної конституційної норми: чи може Україна виконати цю норму самостійно, без залежності від рішень інших держав, без часових рамок, що залежать від зовнішніх обставин? Якщо ні — норма не конституційна.

У Конституції мають бути:

• Права і свободи громадян із реальними механізмами захисту.
• Структура влади з чіткими повноваженнями і противагами.
• Незалежність суду з реальною відповідальністю суддів.
• Місцеве самоврядування з реальними фінансовими ресурсами.
• Механізм конституційних змін — складний, щоб не латати документ щороку.

Поза Конституцією, в окремих законах:

• Зовнішньополітичні орієнтири і союзницькі прагнення.
• Конкретні соціальні програми і розміри виплат — вони залежать від економічної ситуації.
• Будь-які норми з часовими рамками або умовами, що залежать від чужої волі.

Висновок

Після перемоги Україна будуватиме державу заново. Це унікальна історична можливість — не залатати старе, а закласти новий фундамент. Але нова Конституція буде кращою за стару не тоді, коли в ній буде більше красивих слів, а тоді, коли кожна її норма буде виконуватись. Коли суддя, що виніс неправосудний вирок, знатиме, що сяде сам. Коли хабарник знатиме, що заплатить у сто разів більше. Коли президент матиме реальну владу — і реальну відповідальність перед виборцем.

Конституція — це не документ мрій. Це договір між державою і громадянином. І він має виконуватись.

Раніше на цю тему: Чи буде Україна в НАТО? (2021) • Про корупцію. Інтерв'ю з майбутнім президентом України (2018)