Ukraine Recovery Conference 2026

 

URC 2026

 Гданськ дає старт — але чи почують Україну насправді?

25–26 червня 2026 року у польському Гданську проходить чергова Міжнародна конференція з питань відновлення України — Ukraine Recovery Conference 2026.

Захід організований спільно Україною та Польщею і традиційно позиціонується як головний майданчик для залучення міжнародних інвестицій і фінансової підтримки відбудови.

Однак за зовнішнім дипломатичним блиском цієї конференції приховується кілька вузлових питань, які варто проаналізувати без зайвого оптимізму.                                                                       

Контекст: чому не приїхав Зеленський

Ще до початку конференції стало відомо про демарш президента Зеленського — він відмовився від участі через рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити його ордену Білого Орла. Приводом стало найменування одного з підрозділів ЗСУ іменем Героїв УПА. Навроцький, своєю чергою, на конференцію запрошений не був — польський уряд лишив це право прем'єру Дональду Туску.

Ця ситуація симптоматична: навіть союзники здатні на публічні демарші в найбільш невдалий момент. Конференція з відновлення — не місце для розрахунку з польсько-українськими історичними рахунками, але обидві сторони зробили рівно те, що зробили. Відсутність Зеленського — це сигнал про межі українського терпіння, але й ризик для іміджу на очах у донорів.

Натомість українську делегацію очолила прем'єр-міністерка Юлія Свириденко, що підкреслює економічний і практичний характер зустрічі — саме так пояснюють у МЗС.                                      

П'ять напрямів: що стоїть за програмою

Програму URC 2026 поділено на п'ять тематичних блоків. Розглянемо кожен аналітично — не лише що декларується, а що за цим стоїть.

1. Бізнес та інвестиції. Тут ключова проблема — страхування воєнних ризиків та гарантії для інвесторів. Без механізму реального покриття втрат жоден серйозний приватний капітал не зайде на ринок активної бойової зони. Те, що ця тема винесена на конференцію вже вкотре, говорить про одне: рішення досі немає. Гасло «держава — приватне партнерство» красиво звучить, але поки ракети летять у промислові об'єкти, бізнес голосує ногами — вибираючи Польщу або Чехію.

2. Людський капітал. Демографічна криза — одна з найгостріших проблем України. Мільйони людей виїхали за кордон, і конференція ставить питання про їхнє повернення. Але тут потрібно бути чесними: повертаються люди не на заклики і не на конференційні рішення — вони повертаються, коли є безпека, житло, робота і стабільне майбутнє. Жодного з цих чотирьох факторів Україна поки не може гарантувати в повному обсязі. Тому блок «людського капіталу» — це більше про реабілітацію ветеранів і підтримку ВПО всередині країни, що є справді важливим.

3. Місцевий і регіональний розвиток. Відновлення громад, модернізація комунальної інфраструктури, децентралізовані енергосистеми — все це реальні потреби. Особливо актуально для прифронтових та постраждалих регіонів. Позитивним сигналом є заявлена платформа прямої взаємодії між українськими та польськими громадами — такий формат дає результати швидше, ніж централізовані програми.

4. Європейська інтеграція. Блок євроінтеграції присвячений виконанню реформ — судова реформа, верховенство права, державна служба, використання коштів Ukraine Facility. Тут є принципове питання: чи сприймаються ці реформи в Україні як органічна необхідність, чи лише як «вступний квиток» до ЄС? Від відповіді залежить якість і тривалість змін після завершення війни.

5. Безпека й оборона. Вперше на URC безпека стала окремим великим напрямом — і це логічно. Відновлювати зруйноване, поки тривають обстріли, — безглуздо без паралельного посилення протиповітряної оборони. Теми безпілотних технологій, штучного інтелекту у сфері безпеки та гуманітарного розмінування — це вже не майбутнє, а сьогоднішній день України. Також заявлено дискусії щодо поглиблення українсько-польської оборонної кооперації.                                            

Чого реально чекає Україна

Офіційна позиція: Україна хоче конкретних угод, а не лише декларацій. Серед очікувань — нові інвестиційні контракти, фінансування енергетики, підтримка оборонного виробництва, нові фінансові гарантії.

Реалістична оцінка: частина цих результатів буде досягнута. Деякі меморандуми підпишуть, деякі рамкові угоди анонсують. Але між «підписали угоду» і «гроші прийшли в Україну» — часто прірва у вигляді бюрократичних процедур, тендерів, перевірок і черг за іншими кризами у світі.

Паралельно у Гданську проходить і саміт країн східного флангу НАТО — і це важливо. Він дає сигнал: відновлення України і безпека регіону — нероздільні теми. Без стійкості на Сході безпека всього альянсу — під питанням.                                                                                                                

Підсумок

URC 2026 — це важлива подія, яку не варто ані надмірно звеличувати, ані применшувати. Конференція зберігає тему відновлення України у фокусі світової уваги, фіксує зобов'язання партнерів і дає Україні трибуну для конкретних пропозицій.

Але слід пам'ятати: справжнє відновлення починається не з конференцій — воно починається з рішень на полі бою, з реформ всередині країни і з довіри суспільства до держави. Гданськ може лише допомогти — фундамент мусить закласти сама Україна.

Джерело: Комерсант Український