Історія одної афери!
Початок
29 червня 2003 р. було підписано угоду, що передбачала будівництво в Україні коштом американської військової допомоги двох броньованих річкових артилерійських катерів
для прикордонної служби Узбекистану. Їх будували за проєктом 58150 (шифр «Гюрза»), створеним у Миколаєві, в Науково-дослідному центрі суднобудівної промисловості. Планувалося, що катери будуть збудовані також у Миколаєві, на суднобудівному заводі ім. 61 Комунара, однак це підприємство, що переживало не найкращі часи, не змогло отримати необхідний кредит. Тому замовлення перейняла розташована в Києві, на острові Рибальському, суднобудівна верф «Ленінська кузня» (у 2017 р. унаслідок декомунізації назву верфі було змінено на «Кузня на Рибальському»).Назагал трансформація річкового катера у катер для прибережних дій не виглядала оптимальною: було очевидним, наприклад, що через малу висоту борта можуть виникнути ускладнення з застосуванням озброєння на неспокійному морі. Однак проєкт взяли до реалізації, «підігнавши» під нього концепцію «москітного флоту». Рішення було значною мірою політичним, і надалі політика неодноразово відбивалась на долі катерів проєкту 58155.
Відповідно до початкових планів, до 2020 р. склад ВМС України мали поповнити аж 18 катерів «Гюрза-М». У 2012 р., коли починалось будівництво перших катерів, мова йшла вже лише про дев’ять екземплярів, яка планувалось виготовити до 2017 р. Реально ж побудували лише вісім катерів. До того ж, процес цей розтягнувся на 11 років.
Перший досвід експлуатації катерів проєкту 58155 в прибережній акваторії Чорного моря виявив низку недоліків, які, в принципі, були очевидними ще в час проєктування катерів. Перш за все, це недостатня морехідність – через малу водотоннажність «Гюрза-М» здатен виходити в море при хвилях до 4 балів. Озброєння ж можна було використовувати лише при хвилях до 2 балів. Катери не мали протикорабельного озброєння – 30-мм гармати та ПТРК «Бар’єр» дозволяли боротись тільки з малими катерами та на незначній відстані. Крім того, протитанкові ракети ще не були встановлені на катери. Пізніше проведені практичні пуски протитанкових ракет показали неефективність використання даного озброєння в морських умовах – через хитавицю неможливо нормально підсвітити ціль лазерним пристроєм.
Корабельно-катерне угрупування в Азовському морі.
6 вересня 2018 р. Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення про посилення військово-морської присутності в Азовському морі, створення там корабельно-катерного угрупування ВМС ЗСУ, розбудову відповідної інфраструктури. Першими стали два катери проєкту 58155 – «Кременчук» і «Лубни» – які були перевезені в Бердянськ автомобільним транспортом і до 11 вересня 2018 р. спущені на воду.
Другу пару катерів проєкту 58155 вирішили перевести на Азовське море не наземним транспортом, а морським шляхом.
Відповіді нема!
Хто конкретно запропонував відправити «Бердянськ» і «Нікополь» морем, хто затвердив це рішення і на підставі яких розрахунків було визнано цей варіант доцільним?
23 листопада 2018 року, близько 21:00 (за київським часом) кораблі знялися з якоря та вийшли з порту Одеси.
Шлях через відкрите море довкола окупованого Криму сам по собі був нелегким випробуванням для малих катерів, а до цього ще додалась активна збройна протидія Росії. Загін у складі катерів «Бердянськ» і «Нікополь» у супроводі рейдового буксира «Яни Капу» (1974 р.; проєкт 498) уночі з 24 на 25 листопада 2018 р. наблизився до Керченської протоки. Фарватер росіяни перегородили цивільним танкером, не даючи дозволу українському загонові на прохід в Азовське море.
На світанку почались атаки – прикордонний сторожовий корабель «Дон» таранив і пошкодив буксир «Яни Капу», катери були обстріляні з літака Су-30. О 19:00 25 листопада українські кораблі почали рух у зворотному напрямку, виходячи з Керченської протоки. За півтори години, вже після виходу загону за межі 12-мильної зони, «Бердянськ», «Нікополь» і «Яни Капу» були атаковані кораблями російської Берегової охорони, отримали пошкодження і змушені були зупинитись. Після цього їх захопили росіяни, а екіпажі (загалом 24 особи) були взяті в полон, 6 моряків поранено!
Росіяни відбуксирували захоплені кораблі в Керч, а екіпажі ув’язнили, звинувативши в спробі незаконного перетину кордону. 7 вересня 2019 р., в рамках обміну полоненими, усі 24 моряки повернулись в Україну, а 17 листопада Росія повернула «Бердянськ», «Нікополь» і «Яни Капу».
Кораблі повернули у розграбованому стані, вони потребували серйозного ремонту і збитків на 272 млн. грн.
Загальна кошторисна вартість безпосередніх ремонтних робіт трьох повернутих суден склала близько 10–12 млн грн.
Водночас загальні збитки, оцінені Військовою прокуратурою України від розукомплектування, викрадення обладнання, демонтажу сантехніки/зброї та завданих пошкоджень, склали 260 млн грн.
Компенсація морякам 47,22 млн. грн.
У грудні 2018 усім 24 сім’ям виплатили по 100 тис. грн допомоги від МінВОТ (загалом 2,4 млн грн).
Після звільнення (вересень 2019) усі 24 моряки отримали двокімнатні квартири в новобудові в Одесі (ЖК у Київському районі, площа ~59,7 м² кожна). Квартири придбав Фонд Віктора Пінчука за ініціативою президента Зеленського (не з державного бюджету безпосередньо). Орієнтовна ринкова вартість однієї такої квартири на той момент — від ~900 тис. – 1,5+ млн грн (залежно від курсу і комплексу), тобто на 24 квартири — орієнтовно 20–40+ млн грн приватної допомоги.
Збереження грошового забезпечення ЗСУ за час полону
Період полону: з 25 листопада 2018 р. по 7 вересня 2019 р. (близько 9,5 місяців).
Розмір виплат: За законом України, військовослужбовцям у полоні повністю зберігається грошове забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та щомісячні додаткові види забезпечення).
Оцінка суми: Наприкінці 2018 — у 2019 роках середнє щомісячне грошове забезпечення матроса/старшини ВМС ЗСУ становило від 12 000 до 15 000 грн, у офіцерів — від 15 000 до 20 000+ грн.
Орієнтовна виплата на 1 моряка за 9,5 місяців: ~120 000 – 160 000 грн.
Загальна сума виплат для всіх 24 моряків: ~3,0 – 3,8 млн грн (із бюджету МОУ).
Розрахунок вартості обстеження та реабілітації
Оскільки моряки перебували у полоні 9,5 місяців, медичний протокол передбачав повний комплекс діагностики, фізичної та психологічної реабілітації.
Термін перебування: близько 14–21 дня стаціонару на кожного військовослужбовця.
Складові медичних послуг на 1 особу (за розцінками 2019 року):
Повний чек-ап та діагностика: МРТ/КТ, УЗД органів черевної порожнини та серця, лабораторні аналізи, ЕКГ, консультації профільних спеціалістів (невролог, терапевт, травматолог, кардіолог) — ~12 000 – 18 000 грн.
Стаціонарне лікування та медикаменти: медикаментозна терапія, фізіотерапія, харчування, догляд — ~15 000 – 22 000 грн.
Психологічна реабілітація: робота з військовими психологами та психотерапевтами після перебування в ізоляції/полоні — ~8 000 – 12 000 грн.
Середня вартість на 1 моряка: ~35 000 – 50 000 грн ($1 400 – $2 000 станом на 2019 рік).
Загальна вартість на 24 моряків: 24 × ~42 500 грн = ~1,02 млн грн (фінансувалося з бюджету Міністерства оборони / ЗСУ).
Загалом ціна афери близько 319 млн. грн.
А як могло бути.
1. Транспортування двох катерів «Гюрза-М» автотралами - 0,6 млн. грн.
2. Буксир морем - 0,5 млн. грн.
Разом витрати оптимальні 1,1 млн. грн. За аферу, яка обійшлась більше 300 мільйонів ніхто не поніс покарання!
Загальна вартість транспортування автотралами першої пари катерів («Кременчук» і «Лубни») у вересні 2018 року становила орієнтовно 0,5 млн грн ($18 000 за курсом 2018 року).
Розрахунок кошторису за цінами листопада 2018 року
Перераховуємо орієнтовну вартість логістичної операції з транспортування двох катерів «Гюрза-М» автотралами саме у ціновому зрізі на 23 листопада 2018 року (день виходу корабельної групи з Одеси).
Станом на кінець листопада 2018 року офіційний курс НБУ становив 27,79 грн/$, а середня вартість дизельного пального — ~32,5 грн/л.
| Стаття витрат | Розрахунок для 2 катерів («Гюрза-М») | Вартість у грн (на 23.11.2018) |
| Оренда/пальне спецтягачів та тралів | 2 важкі платформові трали (пробіг ~600 км в один бік + порожній пробіг) за тарифом ~90–105 грн/км | ~220 000 – 260 000 грн |
| Послуги важкої кранової техніки | Робота 100-тонних кранів у пункті завантаження та спуску на воду | ~150 000 – 190 000 грн |
| Дозволи, супровід та підготовка шляху | Дозволи на надгабарит від «Укртрансбезпеки», супровід Нацполіції, тимчасове розведення ЛЕП | ~100 000 – 130 000 грн |
| Забезпечення колон та ресурси ВМС | Пальне супроводу, добові та логістика підрозділів охорони ВМС ЗСУ | ~60 000 – 90 000 грн |
| ЗАГАЛЬНИЙ КОШТОРИС (ОЦІНКА) | Усі складові сухопутного перевезення | ~530 000 – 670 000 грн |
Підсумковий аналіз ціни та ризиків (станом на 23.11.2018)
Фінансова сторона: Сухопутна перекидка двох катерів обійшлася б державі орієнтовно у 530–670 тис. грн (близько $19 000 – $24 000 за курсом на 23 листопада 2018 р.).
Головне обмеження (буксир): Навіть якби катери «Бердянськ» і «Нікополь» перевезли суходолом за ~600 тис. грн, рейдовий буксир «Яни Капу» (водотоннажність 303 тонни, довжина 29 метрів) транспортувати автотралами чи залізницею було фізично неможливо. Буксир міг потрапити до Азовського моря виключно морським шляхом через Керченську протоку.
Щоб оцінити вартість переходу рейдового буксира «Яни Капу» (проєкт 498) своїм ходом з Одеси до Маріуполя станом на 23 листопада 2018 року, потрібно розрахувати витрати на пальне, мастила, добові екіпажу та портові/навігаційні збори.
Вихідні дані для розрахунку
Маршрут: Одеса — Маріуполь (через Керченську протоку).
Дистанція: близько 420–450 морських миль (~800 км).
Крейсерська швидкість буксира: ~9–10 вузлів (близько 17–18 км/год).
Ходовий час: ~45–50 годин (з урахуванням маневрування та очікування — близько 2,5–3 діб).
Екіпаж: 6 осіб (стандартний екіпаж буксира).
Дизельне пальне (ціна на 23.11.2018): ~32,5 грн/л (або ~38 500 грн/тонна пільгового/військового пального за закупівлями МОУ).
Розрахунок кошторису рейсу (на 23 листопада 2018 року)
| Стаття витрат | Обсяг і розрахунок | Вартість у грн (на 23.11.2018) |
| Дизельне пальне (суднове) | Головні дизелі (2×600 к.с.) споживають ~200 кг/год. За 50 годин ходу = ~10 тонн (з резервом 12 тонн) | ~385 000 – 460 000 грн |
| Мастильні матеріали | Моторна олива та технічні рідини (~3–5% від вартості пального) | ~15 000 – 20 000 грн |
| Портові та лоцманські збори | Лоцманське проведення в Керч-Єнікальському каналі та портові збори (за регламентом цивільного судноплавства)* | ~40 000 – 60 000 грн |
| Грошове забезпечення та добові | Добові та підвищений оклад екіпажу (6 осіб) за період переходу | ~12 000 – 18 000 грн |
| Амортизація та суднове постачання | Провозі запаси, прісна вода, матеріально-технічне забезпечення рейсу | ~10 000 – 15 000 грн |
| ЗАГАЛЬНИЙ КОШТОРИС | Витрати на перехід буксира своїм ходом | ~462 000 – 573 000 грн |
Оптимально, щоб не ризикувати, буксир морем, а катери суходолом!
З військово-технічної та безпекової точки зору так, комбінований сценарій (буксир морем, катери суходолом) був мінімально ризикованим для збереження корабельно-катерного складу та людей.
Однак вибір саме повністю морського переходу у листопаді 2018 року визначався не лише технічною доцільністю, а й політико-правовими завданнями?
Порівняння двох сценаріїв перекидання
Чому обрали саме морський шлях для катерів?
Міжнародно-правовий прецедент: За місяць до цього (у вересні 2018 року) судна ВМС «Донбас» і «Корець» успішно пройшли Керченську протоку. Військово-політичне керівництво мало на меті перетворити це на регулярну практичну норму, щоб РФ не закріпила фактичну де-факто блокаду Азовського моря.
Військово-морська логіка: Відмова від використання Керченської протоки для військових кораблів означала б мовчазне визнання претензій Росії на повний контроль над цією міжнародною протокою.
Висновок
Якщо першочерговим завданням було збереження катерів та особового складу без ризику конфлікту з РФ, то варіант "Катери суходолом на тралах, буксир — морем" був єдиним оптимальним і безпечним рішенням. І обійшлось би це рішення приблизно в 1 000 000 грн.
Але якщо завданням було відстоювання державного суверенітету та права вільного судноплавства в Керченській протоці, військове керівництво свідомо пішло на морський перехід всією групою і добре знало, що ризикує втратити 24 військових і три кораблі!
Тепер порахуємо ціну афери!
В чому була політична доцільність?
1. Розпочиналась виборча компанія?
2. На листопад 2018 року соціологічні опитування фіксували для Петра Порошенка президентський рейтинг у межах 7,8% – 10% серед усіх опитаних
3. Порошенко стребує ввести військовий стан.
4. Військовий стан здвигає вибори, що дає краще підготовитись і підготовити виборців.
Ключові електоральні чинники на листопад 2018 року
Високий антирейтинг: Понад 50–55% респондентів зазначали, що не проголосують за Петра Порошенка за жодних обставин (найвищий показник серед усіх основних кандидатів на той момент).
Щільна конкуренція за 2-ге місце: Якщо лідерство Юлії Тимошенко восени 2018 року виглядало беззаперечним (~18–21%), то за вихід у другий тур змагалася ціла група кандидатів з близькими результатами в районі 9–11%: Порошенко, Зеленський, Гриценко, Бойко.
Фактор Томосу та воєнного стану: Процес отримання автокефалії ПЦУ (Томос) вже розпочався, але головний медійний ефект від нього випав на грудень 2018 – січень 2019 року. Події 25 листопада та запровадження воєнного стану на 30 днів тимчасово мобілізували патріотичний електорат, що дозволило Порошенку на початку 2019 року закріпитися на 2-му місці й обігнати Гриценка та Бойка.
Моделювання ситуації: Якби росіяни втопили кораблі та загинули моряки
Сценарій розвитку подій:
Воєнний стан: У разі загибелі українських моряків уряд та Верховна Рада під тиском суспільного шоку ввести б воєнний стан мінімум на 60–90 днів по всій території України з можливим продовженням.
Перенесення виборів: Березневі вибори 2019 року були б законно відтерміновані, оскільки під час дії воєнного стану проведення виборчих кампаній заборонено Конституцією та законами України.
Міжнародна реакція: Західні країни запровадили б значно жорсткіші санкції проти РФ за прямої загибелі військових у міжнародних водах.
Чи виграв би Порошенко вибори у цьому сценарії?
Короткостроковий ефект: На хвилі національного трауру та мобілізації Петро Порошенко отримав би тимчасове зростання рейтингу за рахунок консолідації патріотичного електорату.
Довгостроковий результат (Поразка все одно була ймовірною):
Суспільне засудження через втрату життів українських моряків («хто дав наказ іти на вірну смерть?»).
Звинувачення опозиції в тому, що трагедію використали задля утримання влади.
Високий рівень антирейтингу Порошенка станом на кінець 2018 року робив переобрання малоймовірним, навіть у разі зміщення дати виборів на кілька місяців.
Трагічний сценарій із загибеллю моряків лише відстрочив би виборчий процес, але суттєво змінити підсумковий політичний результат 2019 року Порошенку б не дозволив.
В дописі використані фото і інформація з блогу: https://militarnyi.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар