Політичний маніфест нової моделі держави

 

ГРОМАДЯНСТВО — ЦЕ ОБОВ’ЯЗОК, А НЕ СЕРВІС

1. Кінець ілюзії “зручного громадянства”

Сучасна модель громадянства в багатьох державах деградувала до сервісної логіки:

• паспорт = доступ до благ

• права = без зобов’язань

• держава = постачальник послуг

• громадянин = споживач

Ця модель працює лише в мирі.
У війні вона не просто слабка — вона небезпечна для існування держави.

---

2. Базовий принцип нової політичної реальності

Громадянство не дається “за проживання”. Воно підтверджується участю у виживанні держави.

Без цього:

• держава не має суб’єкта захисту;

• вибори втрачають сенс;

• політична система стає технічною оболонкою без лояльності.

---

3. Історичний закон державності

Всі стійкі держави в історії тримались на трьох елементах:

1. обов’язок служби

2. єдина політична лояльність

3. пріоритет держави над зовнішніми центрами

 Коли цей баланс руйнується:

• Рим → приватні армії → імперія

• Югославія → розпад по лініях лояльності

• СРСР → розвал після втрати ідеологічного ядра

• імперії колоніального типу → розпад при втраті контролю над периферією

Завжди один сценарій:

громадянство існує формально, але зникає як реальна лояльність

---

4. Український досвід: війна як тест на реальність

Війна 21 століття в Україні показала:

• частина громадян повністю реалізувала обов’язок захисту держави

• частина — перейшла в режим нейтрального споживання

• частина — використала громадянство як інструмент втечі

Це означає одне:

формальне громадянство більше не гарантує політичної належності

---

5. Новий принцип: “громадянство через участь”

Громадянство повинно включати:

• участь у захисті держави (військова або цивільна форма)

• фінансову участь (податки як обов’язок, а не опція)

• політичну лояльність (відсутність альтернативної державної лояльності)

• мовну та інституційну інтеграцію (для нових громадян)

---

6. Подвійне громадянство: системний ризик

Подвійне громадянство в умовах конфліктного світу створює:

• розрив лояльності

• зовнішній вплив на політичну систему

• можливість уникнення обов’язків

• паралельні “запасні держави”

Висновок:

громадянин із альтернативною державою у кризі не є повністю політично інтегрованим суб’єктом

---

7. Принцип асиметрії: немає прав без ризику

Той, хто впливає на державу, повинен бути готовий платити за її існування.

Звідси логічний принцип:

• більше політичних прав → більше обов’язків

• відсутність обов’язків → обмеження політичного впливу

---

8. Інституційні наслідки (модель держави виживання)

1. Громадянство

• не автоматичне за проживання

• підтверджується інтеграцією та лояльністю

2. Виборчі права

• можуть бути обмежені для осіб із подвійною лояльністю

• повна політична участь = повна відповідальність

3. Воєнний час

• громадянство стає активним обов’язком

• ухилення від базових обов’язків → перегляд статусу участі в політичній системі

4. Подвійне громадянство

• або заборона

• або жорстке обмеження політичних прав

---

9. Висновок

Держава не існує завдяки правам. Вона існує завдяки тим, хто бере на себе обов’язок її захищати.

Громадянство — це не нагорода і не сервіс.
Це форма політичної участі в ризику існування держави.

Історія не залишає нейтральних варіантів:

• або громадянство означає обов’язок

• або держава перестає існувати як політичний суб’єкт

Чи справедливі пенсії в судовій системі України?

 

Чи справедливі пенсії в судовій системі України? Порівняння з Німеччиною

Питання пенсій суддів в Україні давно викликає суспільні дискусії. На тлі низьких звичайних пенсій та постійного дефіциту Пенсійного фонду значна частина громадян сприймає суддівські виплати як привілей. Водночас прихильники спеціального забезпечення стверджують, що високі гарантії необхідні для незалежності судової влади та захисту суддів від корупційного тиску.

Чи справедливі такі пенсії? Відповідь залежить від того, який критерій справедливості використовувати: рівність усіх перед пенсійною системою чи особливі гарантії для носіїв державної влади.

Як працює система в Україні

В Україні судді у відставці можуть отримувати не звичайну пенсію, а щомісячне довічне грошове утримання. Його розмір прив'язаний до винагороди діючого судді та може становити значну частку від неї. Саме це робить виплати суттєво вищими за середні пенсії більшості громадян.

Для порівняння

Середня пенсія в Україні

≈ 6 400 грн/міс.

2025–початок 2026

За даними Пенсійного фонду України середня пенсія наприкінці 2025 — на початку 2026 року становила близько 6,4–6,5 тис. грн на місяць.

rbc.ua +1

Для більшості українських пенсіонерів така сума є основним джерелом існування, і вона значно нижча за середню заробітну плату по країні. На цьому фоні довічне утримання суддів виглядає непропорційно великим.

Як це виглядає в Німеччині

У Німеччині судді та інші державні службовці (Beamte) також мають окрему систему забезпечення. Вони не сплачують внески до загальної державної пенсійної системи так само, як звичайні працівники, а отримують пенсійне забезпечення безпосередньо від держави. Тобто спеціальний режим для суддів існує і там.

Німеччина

Середня державна пенсія

≈ €1 100–1 200/міс.

2025–2026

За оцінками на основі даних Deutsche Rentenversicherung та аналітичних оглядів, середня державна пенсія становить близько €1 100–1 200 на місяць.

pensionfriend.de +1

Для людей з довгим страховим стажем (35+ років) середні виплати можуть бути значно вищими — близько €1 500–1 700 на місяць до оподаткування.

germanpedia.com +1

Тобто Німеччина теж визнає особливий статус суддів, але робить це в рамках значно багатшої економіки та загалом вищих пенсійних стандартів для всього населення.

Порівняння середніх пенсій

Показник	Україна	Німеччина
Середня пенсія	≈ 6 400 грн/міс.rbc.ua+1	≈ €1 100–1 200/міс.pensionfriend.de+1
Економічний рівень країни	Суттєво нижчий	Одна з найбільших економік ЄС
Спеціальна система для суддів	Так	Так
Джерело фінансування	Бюджет / спецрежим	Держава (Beamte)

Ключова відмінність полягає не лише в наявності спеціальних пенсій, а в тому, наскільки вони відрізняються від середнього рівня життя населення. У Німеччині різниця між пенсіями державних службовців і пересічних пенсіонерів існує, але базовий рівень забезпечення населення значно вищий. В Україні ж контраст між звичайною пенсією та довічним утриманням судді є набагато помітнішим.

Аргументи «за» спеціальні пенсії суддів

1. Незалежність судової влади

   Суддя, який має гарантоване забезпечення після завершення кар'єри, менш залежний від політичного чи фінансового тиску.

2. Обмеження на іншу діяльність

   Судді мають жорсткі обмеження щодо бізнесу, сумісництва та політичної діяльності, що може виправдовувати додаткові соціальні гарантії.

3. Міжнародна практика

   Багато європейських країн передбачають окремі пенсійні режими для суддів і високопосадовців.

Аргументи «проти»

1. Надмірна нерівність

   Коли середня пенсія становить близько 6,4 тис. грн, а виплати окремих суддів можуть бути у багато разів більшими, суспільство сприймає це як несправедливість.

2. Навантаження на бюджет

   Спеціальні пенсії фінансуються державою і збільшують бюджетні витрати в умовах дефіциту ресурсів.

3. Відсутність єдиних правил

   Критики вважають, що всі громадяни повинні підпорядковуватися однаковим принципам пенсійного страхування.

Де проходить межа справедливості?

Найсильніший аргумент прихильників спеціальних пенсій — захист незалежності суддів. Найсильніший аргумент критиків — різниця між звичайною та суддівською пенсією в Україні надто велика для суспільства з низьким загальним рівнем доходів.

Порівняння з Німеччиною показує, що спеціальний статус суддів сам по собі не є унікальним. Але там він існує в системі, де середня пенсія пересічного громадянина у багато разів вища, а рівень довіри до інституцій традиційно кращий.

Висновок

Чи справедливі пенсії суддів в Україні? Формально — так, бо вони передбачені законом і відповідають концепції незалежності судової влади. Суспільно — це питання залишається відкритим.

Пенсії суддям

1) Закон України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-VI
Цей базовий закон, у тому числі з положеннями про щомісячне довічне грошове утримання (аналог пенсії для суддів), був ухвалений 7 липня 2010 року і діє з того часу. У ньому закріплено, що суддя у відставці має право на пенсію або щомісячне довічне грошове утримання на визначених умовах.

2) Закон № 1798-VIII від 21 грудня 2016 року
Цим законом було внесено зміни до статті 142 цього ж Закону “Про судоустрій і статус суддів”, зокрема щодо розміру і умов щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсії прокурорам

1) Закон України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року
У цій редакції закону визначено право прокурорів на пенсію за вислугу років або по інвалідності, зокрема за умови 25 років стажу, з яких не менше 15 років — на посадах у прокуратурі.

У країні, де середня пенсія становить близько 6,5 тис. грн, а значна частина пенсіонерів отримує ще менше, великі довічні виплати суддям сприймаються як привілей. Порівняння з Німеччиною показує, що спеціальні пенсії для суддів не є українським винятком. Винятком є масштаб розриву між елітними та звичайними пенсіями на тлі значно нижчого загального рівня добробуту населення.

Тому справедливість тут залежить від того, що суспільство ставить на перше місце: абсолютну рівність пенсійних правил чи особливі гарантії для суддів як гарантію незалежності правосуддя.

Дані про середню пенсію в Україні: Пенсійний фонд України та публікації на основі його статистики — близько 6,4–6,5 тис. грн на місяць станом на кінець 2025 — початок 2026 року.

rbc.ua +1

Дані про середню пенсію в Німеччині: оцінки на основі матеріалів Deutsche Rentenversicherung та аналітичних оглядів — близько €1 100–1 200 на місяць для середньої державної пенсії.

pensionfriend.de +1

Смертна кара неможлива в Україні!

 

Чому смертна кара неможлива в Україні?

Після початку повномасштабної війни багато українців ставлять питання: чому в Україні не можна запровадити смертну кару для зрадників, диверсантів, воєнних злочинців та інших осіб, які завдали великої шкоди державі? На перший погляд здається, що під час війни такі заходи були б виправданими. Однак реальність набагато складніша.

Конституційна заборона

Першою і головною перешкодою є Конституція України. Стаття 27 гарантує кожній людині невід'ємне право на життя. У 1999 році Конституційний Суд України визнав смертну кару такою, що суперечить Конституції.

Після цього смертна кара була остаточно виключена з кримінального законодавства і замінена довічним позбавленням волі.

Таким чином, для повернення смертної кари необхідно не просто ухвалити новий закон, а змінити конституційні положення щодо права на життя.

Міжнародні зобов'язання України

Україна є учасником міжнародних договорів, які повністю забороняють смертну кару.

Зокрема, наша держава ратифікувала Протокол № 13 до Європейської конвенції з прав людини, який забороняє застосування смертної кари за будь-яких обставин, включаючи воєнний час.

Фактично це означає, що навіть під час війни Україна не має права відновити смертну кару без порушення своїх міжнародних зобов'язань.

Чи можна відмовитися від міжнародних зобов'язань?

Теоретично держава може денонсувати окремі міжнародні договори або навіть вийти з міжнародних організацій. Але такі кроки мали б серйозні наслідки.

По-перше, це означало б відмову від європейської правової моделі, до якої Україна прагне багато років.

По-друге, це негативно вплинуло б на міжнародний авторитет держави, її відносини з союзниками та перспективи європейської інтеграції.

По-третє, навіть після виходу з окремих міжнародних механізмів залишалися б загальновизнані норми міжнародного права щодо гуманного поводження з людьми.

Воєнний стан не скасовує заборон

Поширена думка, що під час війни можна тимчасово призупинити дію певних прав і свобод. Це частково відповідає дійсності.

Однак існують права, які вважаються фундаментальними. Право на життя належить саме до таких прав. Воєнний стан не дає автоматичного права відновити смертну кару.

Тому навіть в умовах російської агресії Україна не може просто прийняти закон про розстріл засуджених осіб.

Чому довічне ув'язнення вважається альтернативою?

Після скасування смертної кари найсуворішим покаранням в Україні стало довічне позбавлення волі.

Часто можна почути аргумент, що довічне ув'язнення створює додаткові витрати для держави. Це правда. Однак прихильники чинної системи вважають, що ризик судової помилки є набагато небезпечнішим.

Історія багатьох країн знає випадки, коли через роки після винесення вироку з'ясовувалося, що засуджена до страти людина була невинною. Якщо особа відбуває довічне покарання, судову помилку ще можна виправити. Після виконання смертного вироку це неможливо.

Чи зміниться ситуація в майбутньому?

Теоретично будь-яка держава може змінити своє законодавство та політичний курс. Однак для повернення смертної кари Україні довелося б одночасно вирішити конституційні, міжнародно-правові та політичні проблеми.

На сьогодні жодна з провідних політичних сил не має реального плану повернення смертної кари. Тому найближчим часом такі зміни виглядають малоймовірними.

Висновок

Смертна кара в Україні неможлива не тому, що бракує суспільного запиту чи окремі громадяни не підтримують таку ідею. Головна причина полягає в тому, що її заборона закріплена одночасно на кількох рівнях: конституційному, законодавчому та міжнародному.

Саме тому навіть в умовах війни найсуворішим покаранням в Україні залишається довічне позбавлення волі.