Каховська ГЕС і право на відповідь.

 Росія, це терорист.

Росія підірвала Каховську ГЕС 6 червня 2022 року.

Без оголошення. Без вагань. Без наслідків для себе — поки що.
Затоплено десятки населених пунктів. Загинули люди. Екосистему Півдня знищено на роки. Зневоднено Запорізьку АЕС.
Це не “війна”.
Це терористичний акт проти мільйонів мирних жителів.

То чи має право Україна відповісти?

Так. Має.

І морально, і юридично, і стратегічно.
Бо:
Ми не нападали.
Ми не нищили чужі міста просто “щоб зламати націю”.
Ми — жертва, а не агресор.
А жертва має повне право бити вбивцю, щоби зупинити зло.

Але ми — не Росія

Ми не підриваємо  ГЕС, щоб утопити російські міста.
Ми не зневоднюємо Ростов чи Краснодар, щоб “помститися”.
Ми б’ємо лише туди, де це ослаблює армію окупанта:
військові склади,
логістичні вузли,
енергетичні об’єкти, що живлять їхню зброю.
Росія — це терор.
Україна — це захист. Справедливий. І цілеспрямований.

Наше право — бити у відповідь

І ми це будемо робити:
далекобійною зброєю,
дронами,
операціями на території ворога.
Ми не повинні виправдовуватися.
Світ має виправдовуватися, чому досі не дав нам всього, що потрібно.

22 березня 2024 року російські війська здійснили масовану ракетну атаку, уразивши Дніпровську ГЕС у Запоріжжі, 8 ракет попало в ГЕС.
 Були зруйновані трансформатори, обладнання, інфраструктура — виведено з ладу критичний об’єкт енергосистеми.
 Це не був “випадковий удар”. 
Це була цілеспрямована атака на ГЕС, що подає електрику і стабілізує систему на мільйони українців.

Росія системно атакує гідроелектростанції:
Каховська ГЕС — знищена.
Дніпрогес — серйозно пошкоджений.
Інші ГЕС — під постійною загрозою.
Це — стратегія терору, а не воєнна необхідність:
Вдарити по воді, світлу, енергетиці.
Посіяти паніку, хаос, паралізувати життя.
Це — порушення міжнародного гуманітарного права:
Женевські конвенції забороняють атаки на дамби, АЕС, ГЕС, які можуть призвести до масової шкоди для цивільного населення.

Це вже системна російська тактика
Каховська ГЕС — знищена.
Дніпрогес — під ударом.
Інші гідроспоруди — під постійною загрозою.
Це не "війна", це екотероризм.
Це не "військова мета", це психологічна атака проти цивільного населення.

Чи має право Україна відповісти?

Так. Має.
Бо Росія першою зробила ці об'єкти ціллю.
І жодне міжнародне право не забороняє відповідати на агресію, якщо це не націлено проти мирного населення, а проти військових можливостей ворога.
Україна не підриває дамби, щоб затопити Росію.
Але має повне право:
бити по ТЕЦ, що живлять військові заводи;
вражати інфраструктуру, що забезпечує логістику окупантів;
знищувати об'єкти, які Росія сама зробила мішенню.

Хто перетворив гідроспоруди на зброю — сам зробив їх мішенню.
І Україна має повне право діяти — рішуче, стратегічно, точно.
Бо це не помста.
Це справедливість. Самозахист. І кінець безкарності.