💬 Наш Telegram-канал — приєднуйтесь та коментуйте

понеділок, 16 листопада 2026 р.

Зустріч з кримінальним злочинцем!

 

Зустріч з кримінальним злочинцем!

ГАНЬБА АМЕРИКИ, ВІД ЯКОЇ ВОНА НІКОЛИ НЕ ВІДМИЄТЬСЯ

19 листопада 2026 року може стати днем, який увійде в історію світової дипломатії не як день миру, а як день великої політичної ганьби.

У китайському Шеньчжені планується зустріч трьох президентів: Дональда Трампа (США), Володимира Путіна (Росія) та Сі Цзіньпіна (Китай).

Три держави. Три ядерні арсенали. Три політичні центри сили.

І виникає закономірне запитання: про що домовлятимуться ці троє?

Про мир? Про безпеку? Про новий світовий порядок? Про розподіл сфер впливу?

Можливо, не варто поспішати з висновками. Але сама поява такої зустрічі змушує згадати сторінки історії, які людство мало б пам'ятати назавжди.

Історія, яка нічого не навчила?

30 вересня 1938 року в Мюнхені зустрілися Гітлер, Муссоліні, Чемберлен і Даладьє.

Вони вирішували долю Чехословаччини. Самої Чехословаччини за столом переговорів не було.

Великі держави домовилися, а маленька держава повинна була заплатити за їхню домовленість власною територією.

23 серпня 1939 року Сталін і Гітлер уклали пакт Молотова — Ріббентропа із секретним протоколом про поділ сфер впливу у Східній Європі.

Польщу поділили. Долю країн Балтії визначили без їхньої згоди. Українські землі також опинилися в зоні геополітичних домовленостей двох диктаторів.

А в лютому 1945 року Сталін, Рузвельт і Черчилль у Ялті визначали післявоєнний устрій Європи.

Історія повторюється не буквально. Але принцип залишається небезпечним: великі держави вважають, що мають право вирішувати долю менших.

А де Україна?

Ось головне запитання до Дональда Трампа.

Росія веде загарбницьку війну проти України. Українські міста зруйновані, люди загинули, мільйони стали біженцями, українська територія окупована.

І тепер американський президент сідає за один стіл із російським президентом та китайським лідером.

України за цим столом немає.

Якщо майбутнє України обговорюватимуть без України, це буде не справедливий мир, а дипломатичне приниження держави, яка захищає свою незалежність.

Америка десятиліттями проголошувала себе захисником демократії, свободи та права народів самостійно визначати своє майбутнє.

Але яка ціна цих декларацій, якщо долю народу можна обговорювати за його спиною?

Америка сідає за стіл із міжнародним злочинцем

Є ще одна обставина, про яку не можна мовчати.

17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Володимира Путіна.

Його підозрюють у вчиненні воєнного злочину — незаконній депортації та переміщенні українських дітей з окупованих територій України до Росії.

Це не політична заява України, не рішення українського суду і не звинувачення журналістів. Це рішення міжнародного судового органу.

І ось тепер президент наймогутнішої демократичної держави світу планує зустріч із людиною, щодо якої діє ордер Міжнародного кримінального суду.

Звичайно, дипломатичні переговори самі по собі не є злочином. Але постає питання політичної та моральної відповідальності.

Який сигнал отримує світ?

Що міжнародне правосуддя можна відкласти вбік, якщо йдеться про домовленості великих держав?

Що ордер на арешт може не мати політичного значення, коли за стіл переговорів сідає президент США?

Америка повинна розуміти: зустріч із Путіним — це не просто зустріч із главою Росії. Це зустріч із людиною, щодо якої Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт.

І якщо заради політичної угоди міжнародне правосуддя перетвориться на порожні слова, це буде ще одна пляма на репутації Америки.

Чим це відрізняється від Мюнхена?

У 1938 році західні лідери сподівалися, що поступки Гітлеру врятують Європу від великої війни.

Вони помилилися.

Гітлер сприйняв поступки як слабкість. Через рік почалася Друга світова війна.

Сьогодні світ знову стоїть перед небезпекою політики поступок агресору.

Путін може отримати можливість продемонструвати, що військова агресія не ізолює державу, а відкриває двері до переговорів на найвищому рівні.

Для нього сама фотографія поруч із президентом США та лідером Китаю вже є політичною перемогою.

Ганьба чи історична помилка?

Я не стверджую, що три президенти обов'язково домовляться про поділ світу або територій. Поки що немає підстав називати цю зустріч новою Ялтою.

Але є межа, яку Америка не повинна переступати.

Не можна торгувати територіями інших держав. Не можна винагороджувати агресора за захоплення чужої землі. Не можна встановлювати мир за рахунок народу, який став жертвою агресії.

Якщо Америка забуде ці принципи заради домовленостей із Москвою та Пекіном, це стане плямою на її міжнародній репутації.

І справа не тільки в Україні.

Сьогодні без України можуть вирішувати українське питання. Завтра без іншої держави можуть вирішувати її долю.

Америка повинна пам'ятати: її велич визначається не кількістю авіаносців, ядерних ракет чи доларів. Її велич визначається здатністю захищати принципи, які вона сама проголосила.

І якщо ці принципи будуть принесені в жертву політичній угоді трьох лідерів, це буде ганьба Америки, від якої вона ще дуже довго не відмиється.

Мир не може бути капітуляцією жертви перед агресором!

АМЕРИКАНСЬКИЙ НАРОД ПОВИНЕН ВИЗНАЧИТИСЬ! 

І НЕ ДОЗВОЛЯТИ ЗУСТРІЧІ ПРЕЗИДЕНТА З КРИМІНАЛЬНИМ ЗЛОЧИНЦЕМ!

Немає коментарів:

Дописати коментар