Коктейль Молотова.

Рецептура і виготовлення[ред. | ред. код]

Принцип дії коктейля Молотова схожий із запалювальним боєприпасом. Горюча суміш розливається по поверхні і запалюється або палаючим сірником (ганчіркою), або самозапалюється від контакту з киснем повітря. Додаткові компоненти до пального в суміші використовуються для збільшення часу горіння, підвищення температури полум'я (та відповідно утруднення процесу гасіння такого полум'я) чи для кращого налипання до поверхні.

Найпоширеніші рецептури запалювальної суміші:

• сучасна рецептура — 3/4 бензину на 1/4 мастила, 10-20 мл гудрон
• рецептура Че Гевари — 3/4 бензину на 1/4 мастила
• рецептура Вазовського — 2/4 бензину, 1/4 мастила, 1/4 етилового спирту + 10-20 грам сухої суміші дрібних алюмінієвих і залізних ошурок в тонкостінній скляній ампулі
• фінська рецептура — до бензину додають 10-20 мл гудрону
• радянська рецептура — рівні частини бензину, гасу і лігроїну, запал — тонкостінна ампула з сумішшю сірчаної кислоти, бертолетової солі і цукрової пудри
• французька рецептура — бензин і ацетон змішують в пропорції 1:1, додають 50 мл скипидару, потім поступово розчиняють у суміші подрібнений пінополістирол до утворення густого сиропу
• турецька рецептура — 70 % бензину, 10 % парафіну, 20 % мастила
• одеська рецептура(варіант французької; використовувалася, зокрема, в ході сутичок на вул. Грушевського) — 70 % бензину, 30 % подрібненого пінопласту, розчиненого до максимальної можливої концентрації в ацетоні.
• рецептура «Правого сектора» — натерти в стружку господарське мило, розчинити в підігрітому на водяній чи піщаній бані бензині чи дизельному паливі, додати алюмінієвої пудри. Така суміш може проплавити сталь.
• рецептура «УНА-УНСО»(перевірена в бойових умовах міської герильї) — уайт-спіритом розводять бітумну мастику до потрібної консистенції і заливають у тонкостінні пляшки. Суміш не розшаровується з часом і залишається однорідною. Дуже добре прилипає до різних поверхонь, важко гаситься водою, дає відносно багато чорного диму. З бавовняної ганчірки розміром 60*10 см виготовляють запал з трьома вузлами — на обох кінцях і посередині. Запал на довжину двох вузлів заштовхують в пляшку із сумішшю.^[3]

Особливості[ред. | ред. код]

При використанні сучасних пляшок з товстішою стінкою по периметру пляшки наносяться склорізом вертикальні насічки з кроком в 1-3 см, щоб підвищити ймовірність руйнування пляшки після удару об поверхню.